«Кременчук 100 років тому». 27 грудня 1912 р

У четвер, 27 грудня, газета «Придніпровський голос» не виходила. Саме у цей час святкували Різдво Христове (за старим стилем), а отже, редакція видання пішла на Різдвяні канікули. Тож цього разу дізнаємось про події у місті 100-річної давнини за суботнім випуском «Придніпровського голосу» від 29 грудня 1912 року.

vestnik.1161011-33181-vvq3ps.jpeg

Як і зараз, на свята кременчужани розважались та влаштовували дитячі Різдвяні вечори, ялинки, бали-маскаради, літературні вечори та благодійні обіди – діти отримували традиційні пакунки солодощів, а благодійники підраховували кошти, виручені для благодійних справ. Цьому присвячений ряд публікацій цього номера. Щоправда, не всі святкові заходи пройшли вдало, траплялися й інциденти. Так, дитячий вечір-ялинка на користь товариства допомоги бідним пройшов не дуже вдало через циркуляр, що забороняв учням танцювати на вечорах, тож бажаючих відвідати захід було обмаль.

А ось від автора «Пестрых набросков» ми дізнаємося, що на Різдво 100 років тому снігу не було: «Погода, правда, не святочная. Сухой легкий мороз и серое небо глядит октябрем». Тож цікаво, чи порадує кременчужан погода на Різдво у 2013 році.

«Люблю изрѣдка попраздновать въ свое удовольствіе. Когда можно позволить себѣ такую роскошь, если не въ подлинный праздникъ.

Нынѣшнія святки не то что-бы ужъ очень располагали къ веселью, но все-же скучать не приходится. И на томъ благодареніе Создателю, сотворившему праздники. Погода, правда, не святочная. Сухой, легкій морозъ и сѣрое небо глядятъ октябремъ.

Но на улицахъ оживленіе. Съ утра до вечера фланирует праздничная толпа. Слышны веселый смѣхъ, шутки, острыя словеса. Народъ все такой шикарный. Дамы что отъ Ворта или Дюссо. Кавалеры въ яркихъ зеленыхъ галстукахъ и умопомрачительных гетрахъ. Мчатся извозчики, на которыхъ мирно дремлютъ въ свободныхъ позахъ обыватели.

Зайдешь въ театръ, біоскопъ, — всюду множество народу. Шумъ, гамъ, оживленный говоръ. Въ ложахъ бѣлые туалеты, смокинги, жакеты. Пахнетъ духами Дралле и человѣческими испареніями.

Люблю праздничный репертуаръ въ театрѣ. Идетъ какая-нибудь жестокая мелодрама съ французскаго. Непремѣнно съ французскаго. Французъ это дѣло вонъ какъ понимаетъ.

Открывается занавѣсъ. Переполненный зрительный залъ, только–что жужжавший какъ улей, мгновенно замираетъ. На сценѣ фантастическая обстановка. Полумракъ. В углубленіи мерцает китайскій фонарь, отбрасывающій огромныя тѣни. Движутся мрачные фигуры заговорщиковъ. Всѣ говорятъ замогильными голосами. Гдѣ-то за сценой слышны сдавленные убиваемыхъ жертвъ. Рампа слегка освѣщается. Въ полосѣ свѣта появляется главная героиня. Произноситъ потрясающій монологъ о разбойникахъ. И заливается слезами. За ней тихо всхлипываетъ зрительный залъ.

Потомъ приходитъ злодѣй и убиваетъ героиню. Это она проливала горькія слезы, предчувствуя свой страшный конецъ. В ложахъ раздаются истерическіе крики. В слѣдующемъ актѣ героиня воскресаетъ. Оказывается, злодѣй не успѣлъ ее прикончить. Явился спаситель въ образѣ лучезарного рыцаря. Дальше онъ уже ведетъ сцены съ героиней. Онъ ее любитъ. Она плачетъ. Онъ рыдает. Сцена заливается слезами.

Такъ продолжается четыре акта. А къ концу злодѣй попадаетъ на эшафотъ. Рыцарь и героиня одолѣваютъ всѣ преграды и готовятся къ вѣнцу. Порокъ наказанъ, добродѣтель торжествуетъ и занавѣсъ опускается. Публика съ красными отъ слезъ глазами шумно аплодируетъ. Героиня и рыцарь выходятъ, держась за руки и привѣтливо кланяются. Мелодраматическій злодѣй не рискнетъ показаться по окончаніи пьесы. Публика-бы его растерзала.

Послѣ театра публика отправляется въ рестораны, клубные маскарады. Тутъ особое веселье. “Оркестръ играет, штандартъ скачетъ”… Тонешь въ “экзотической атмосферѣ. Сколько граціи, изящества, какая красота! “Ночь”, цыганки, домино. Сорокалѣтнія матроны съ жирными икрами въ дѣтскихъ бэбэ. Утонченное остроуміе кавалеровъ. “Добрые дяди” съ осовѣлыми глазами. “Горизонталки” съ видом святѣйшей богомолки манящія къ буфету… А тамъ жирныя гуси, утки и… море по колѣно…

Люблю праздники…

Фалькъ.»

vestnik.1161011-33181-znrggi.jpeg

На сторінках газети, як і раніше, багато афіш театральних та кінопрем’єр, а також різноманітної реклами. А ось міські можновладці, незважаючи на післясвятковий настрій, працювали, не покладаючи рук: вирішували питання надання виплат солдатам, що постраждали на війні, та їхнім родинам; розглядали скарги громадян щодо виплат по інвалідності, щодо впровадженої оцінки нерухомого майна та інші.

Цікаво, що питання якості питної води у міських колодязях та Дніпровій воді 100 років тому було не менш актуальне. Члени Товариства кременчуцьких лікарів навіть гаряче дискутували з цього приводу на сторінках газети (результати аналізів свідчили про наявність азотної кислоти у воді).

Саме у цьому номері «Придніпровського голосу» опубліковано про те, що губернська земська управа офіційно повідомила старшому лікарю богоугодного закладу А.Т. Богаєвському про прийняття його відставки (Доктор медичних наук, видатний хірург А.Богаєвський жив та працював у Кременчуці більше 40 років).

vestnik.1161011-33181-1epjiix.jpeg

Карта транспорту
Гранатова толокаГромадський бюджет
3 Липня, 2020 П’ятниця
11 Червня, 2020 Четвер
4 Червня, 2020 Четвер
29 Травня, 2020 П’ятниця
23 Квітня, 2020 Четвер
8 Квітня, 2020 Середа
7 Квітня, 2020 Вівторок
6 Квітня, 2020 Понеділок
більше новин