Політичний наголос

Освіта є ціннішою за безпеку в міському Палаці культури, міський голова та його підлеглі у питанні оптимізації шкільної мережі – «самодури», а Центр надання адміністративних послуг не потребує великого приміщення. Про ці, м’яко кажучи, недолугі тези кременчужани могли дізнатись із політичного ток-шоу, що демонструється в прямому ефірі на місцевому телеканалі. Представник «Вісника» також був запрошений взяти участь у телевізійній передачі, тож ми маємо можливість поділитись із читачами своїми спостереженнями та висновками.

Навколо чого галас?

Оптимізація шкільної мережі – процес непростий. «Вісник» готував цілий ряд публікацій, присвячених резонансному питанню, наприкінці минулого року. Тоді, кременчужани мають пам’ятати, шкільна оптимізація набула особливої актуальності через проект рішення міської ради щодо майбутньої реконструкції приміщення школи №14 під Центр надання муніципальних послуг. Відповідні центри мають бути побудовані в кожному місті, їхня мета – зосередження всіх адміністративних послуг дозвільного характеру в одному місці. Сьогодні кременчужани повинні бігати з одного місця в інше по всьому місту задля того, щоб зібрати необхідні документи, поставити потрібні підписи і печатки, отримати важливі довідки. Після створення центру адмінпослуг така обтяжлива біганина має скінчитись. Утім, де саме зможе розміститись такий центр, щоб забезпечити своє призначення, – це питання, зрештою, стає наріжним каменем оптимізації шкільної мережі.

Усі міські чиновники від освіти, з якими «Вісник» спілкувався, директори шкіл стверджують чи не в один голос: шкільну мережу необхідно скорочувати. Тільки так можна ефективно для розвитку міської освіти використовувати державні гроші.

Підґрунтя оптимізації

Депутат обласної ради і керівник Кременчуцького педагогічного училища Іван Гальченко під час телепрограми наголосив, що місцеве самоврядування в питанні фінансування місцевої шкільної освіти всього лише розподіляє державні гроші. Які виділяються державою із розрахунку на кількість учнів. Не на кількість шкільних закладів, які є в областях чи містах, а саме на кількість учнів. Норма суми, яка встановлена державою для одного учня на рік, складає орієнтовно 9 тисяч гривень («Вісник» з’ясував, що ця сума дорівнює 8 з половиною тисячам гривень). Для Кременчука на цю суму встановлюється ще і понижувальний коефіцієнт, який складає 0,841. Це означає, що кременчуцький учень від держави на свою освіту отримує вже не 8,5 тисяч, а лише 7 тисяч.

Така ситуація з державним фінансуванням має певне підґрунтя. У Кременчуці кількість школярів орієнтовно складає 19 тисяч. А в якомусь селі Полтавської області при цьому можуть вчитися взагалі 20 учнів. І школу там закрити не можна з географічних причин. Тож виходить наступна ситуація. Нехай держава фінансує освіту з розрахунку на кожного учня Полтавської області в розмірі 9 тисяч гривень. При цьому зрозуміло, що не може бути бодай якоїсь сільської школи з річним фінансуванням у розмірі навіть 200 тисяч гривень. Тому що цій школі потрібно сплачувати за електроенергію, опалення, інші комунальні послуги та необхідно платити зарплату вчителям і технічному персоналу. І учнів, хай би скільки їх було, потрібно вчити, оскільки їх право на державну середню освіту нічим не відрізняється від такого ж права міського школяра. Тож, виходить, що сільська школа може, зрештою, отримувати і 40 тисяч гривень на одного свого учня на рік. У той час, коли міська кременчуцька школа отримуватиме лише в середньому 7 тисяч.
vestnik.1161011-33181-5i2bev.jpeg

Міська мережа

Але більшість кременчуцьких шкіл не отримують і тих 7 тисяч гривень на рік на одного свого учня. Абсолютна більшість міських закладів має бюджет, який отримує річне фінансування здебільшого в 5-6 тисяч гривень на одного школяра. При цьому наші школи не мають жодного понижувального коефіцієнта на сплату комунальних послуг.

Чому більшість міських шкіл не отримують фінансування хоча б у розмірах із понижувальним коефіцієнтом, що складає трохи більше 7 тисяч гривень на одного учня? Тому що в місті є школи, в яких кількість учнів, у порівнянні з іншими, є дуже незначною. Серед таких слід назвати школи №2, 13, 29 і 14.

Кількість учнів у цих закладах складала 132, 175, 176 і 227 осіб станом на 29 листопада, коли «Вісник» готував номер, в якому більшість публікацій була присвячена саме оптимізації шкільної мережі. Нехитрий підрахунок підказує, що загальна кількість цих учнів складає всього лише 710.

При тому, що абсолютна більшість великих міських шкіл недонавантажена відповідно до своєї проектної потужності, через що саме і отримує менше державних коштів, ніж необхідно. Наприклад, у школі №20 станом на 20 листопада вчилися 623 учні за можливості навчати 960 учнів. А в ліцеї №11 – 775 учнів за умови проектної потужності в 1310. Ці обидва навчальні заклади знаходяться також у центрі міста і легко прийняли цілими класами учнів 14 школи разом з їхніми вчителями.

Таким чином міське управління освіти здолало чи не найбільші критичні зауваження з боку батьків 14 школи до міського голови. Нагадаємо, під час зустрічі з Олегом Бабаєвим батьки школярів, що навчались в 14 школі, найбільше обурювались тим, що через рішення про закриття школи діти будуть змушені не тільки пристосовуватись до зміни навчального закладу, а й до зміни класів, що є значним стресом для дитячої психіки. Батьки сумнівались, що знайдуться школи, директори яких погодяться на переведення дітей усім класом.

Психологічна складова

Неможливо не погодитись із тим, що в разі простого закриття школи, коли батьки вимушені були б підшукувати самостійно нові школи і класи для своїх дітей, – це був би, дійсно, великий стрес. І для батьків, і для дітей.
Утім, у той час, коли діти переходять цілими класами в інші школи – стреси зводяться до мінімуму. Питання переходу класів вирішують директори шкіл спільно з керівниками управління освіти, і батькам залишається написати відповідні заяви та показати дітям дорогу до нового навчального закладу. Тим більше, що якість освіти в інших школах буде точно не гіршою за попередню.

На підтвердження цієї тези «Вісник» наведе слова психолога Наталії Розвадовської, що виступала в якості експерта в ток-шоу: «Те, що говориться про перехід з однієї школи до іншої. Коли повністю переходить весь клас, то природно, що меншою є травматизація для дитини, ніж якби дитина в одному екземплярі переходила в якусь іншу школу. Втім, все одно, якщо навіть переходить весь клас, час на адаптацію може складати від 2 тижнів до 6 місяців».

Тож переведення до нових шкіл учнів 14 школи взимку цього року свідчитиме про те, що 1 вересня всі діти по своїх школах уже будуть нормально почуватися і зможуть вчитись повноцінно.

Альтернативна оптимізація

Колишній голова депутатської комісії з освіти багатьох скликань Олександр Урін під час ток-шоу стверджував, що має альтернативні шляхи розв’язання, втім, його про це ніхто не питає. Тому «Вісник» прямо під час телевізійної передачі поцікавився у пана Уріна, які саме альтернативні варіанти він може запропонувати. Втім, наведений ним варіант також не можна вважати безспірним: «По 14 школі зразу дуже просто можна було вирішити проблему, і її не чіпати. Хоча це не вирішення проблеми в цілому. Просто – як? У нас в місті є вечірня школа на вулиці Маяковського, яка займає приміщення, що цілком влаштувало б Центр адміністративних послуг, якби хотіли. Центр вечірньої школи міг би існувати в другу зміну, як вечірню, в 14 школі, а консультпункти зробити: один на Молодіжному, один в нагірній частині, один – на Раківці, – в школах, що навчаються в першу зміну. Таким чином зберегли б 14 школу, зекономили кошти і зробили б необхідні консультпункти для учнів вечірньої школи».

З ним не погоджується Андрій Погрібний, якого можна вважати головним ідеологом створення у місті Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП): «Приміщення вечірньої школи не підходить для організації ЦНАПу з декількох причин. По-перше, до цього району міста неможливо дістатись з будь-якої точки міста громадським транспортом без пересадок, як це можливо зробити до Центрального ринку. Біля приміщення на вул. Маяковського немає можливості для організації такого значного паркування для автомобілів, якого потребує ЦНАП – у 100-150 автівок, і яке можливо організувати на території біля 14 школи. Крім того, саме приміщення на Маяковського є меншим за приміщення 14 школи і його неможливо розширити, як це можна буде зробити з приміщенням 14 школи». Перший заступник міського голови переконує, що після організації ЦНАПу, за розрахунками, його будівля зможе вмістити приймальні по роботі з громадянами 15 різних управлінь та організацій, що сьогодні розташовані в різних закутках міста. Серед таких пан Погрібний називає виконкомівські управління архітектури, земельних ресурсів, відділу підприємництва, ЖКГ, ЖЕПів, єдиного офіса, а крім того, приймальні райвиконкомів, паспортні столи, ДАІ, РАГСу, держкомзему та навіть обленерго, тобто всіх виконавців різних довідок та інших документів, у пошуках яких сьогодні кременчужанин має оббігати чи не пів-Кременчука.

Політична мета

Цілий ряд співрозмовників «Вісника», з якими ми спілкувались щодо телевізійного ток-шоу, переконані, що справжня мета створюваних сьогодні «Візитом» телепередач знаходиться поза розв’язанням міських проблем, пов’язаних із освітою чи наданням адміністративних послуг. По-перше, власники телеканала – родина Мельників – прямо зацікавлені у легалізації, збереженні та експлуатації своїх самовільно збудованих всупереч умовам договорів оренди землі об’єктів – яхт-клубу «Посейдон» та капітальних торговельних павільйонів на комунальному Новоіванівському ринку. Відповідно до законодавства над цими скандальними об’єктами нависла загроза їхнього знесення. Тож «гострокритичні» телевізійні передачі, напевно, на думку власників телеканала, мають посприяти вирішенню наявних проблем. По-друге, наявні вибори на 12 окрузі, що мають завершитись уже цього тижня, повинні засвідчити спроможність родини Мельників через свої засоби масової інформації безпосередньо впливати на політичні процеси в Кременчуці. Підтвердженням цьому факту є постійна присутність у телепрограмах «Візиту» пана Крижановського.

Who is mr. Kryzhanovsky?

Два тижні тому «Вісник» уже повідомляв про те, що цей пан є кандидатом у депутати на виборах, що відбуваються на 12 окрузі. Ми також писали про те, що на кожних виборах у Кременчуці впродовж останніх років Олександр Крижановський з’являється у новій іпостасі. Щонайменше три партії він представляв упродовж останніх трьох років: в 2010 балотувався від «Свободи» в депутати міськради, в 2012 очолив виборчу комісію від Християнсько-демократичної партії, а вже в 2013 він висунувся від Партії Зелених. У вільний від зміни політичних партій час колишній міліціонер Крижановський очолює антикорупційну громадську організацію, засновником якої виступає, зокрема, інший міліціонер… благодійник.

Під час телевізійного ток-шоу пан Крижановський лише раз виступає із «гострокритичною» промовою. Що важливого він сказав? Наведемо його пряму мову: «В центрі міста звільнюється приміщення, школа, яка комусь, мабуть, заважає».

Прослідковується тенденція до вивільнення площ. Зовсім нещодавно екзит-поли (опитування на виході з виборчих дільниць, – ред.) по місту з’ясовували, чи потрібні нам бібліотеки. Панове, може хтось не чув цього? Я наривався на такі опитування. Чи потрібні нам переговорні пункти? У нас їх вже немає. Так ми доберемось до я не знаю яких абсурдів. Я вже не говорю, що школа, яка така, не тільки ця, наші діти ходять, у нас загальноосвітніх шкіл 32 в місті, населення доволі щільне, але ми не думаємо про те, що ми знаходимо у бюджеті гроші для ремонту пожежної сигналізації та системи пожежогасіння в міський Палац культури, але не одна школа не обладнана цією системою».

Бурхливий провокаційний виступ пана Крижановського не міг не зацікавити нас. «Вісник» піддав сумніву сказані цим кандидатом у депутати слова з декількох причин. По-перше, ми не могли повірити у те, що в місті немає шкіл, що не обладнані системами пожежної безпеки. По-друге, ми засумнівались у тому, що відповідні протипожежні системи у школах дійсно більш необхідні, ніж у міському Палаці культури. По-третє, нам не було відомо, що хтось проводить бодай якісь опитування, які стосуються необхідності бібліотек.

Брехня і вигадки

У результаті спілкування з рядом осіб, що зазвичай проводять хоча б якісь політичні опитування громадської думки в Кременчуці, нам не вдалось знайти підтверджень, що хтось взагалі проводив опитування щодо ставлення кременчужан до бібліотек за останні роки. Співрозмовники «Вісника» стверджують: реальні соціологічні дослідження – справа недешева, тож їх замовляють, як правило, з конкретною метою вивчення ставлення громадян до політиків. Хоча в більш розвинутих суспільствах соціологічні організації громадську думку вивчають частіше і цікавляться куди більшим спектром питань громадського життя, ніж політика.

Щодо питання обладнання кременчуцьких шкіл системами протипожежної безпеки «Вісник» звернувся до керівника управління освіти Геннадія Москалика. Пан Москалик стверджує, що в Кременчуці є школи, обладнані системами протипожежної безпеки, і навіть не одна: «Обладнання пожежною сигналізацією кожної кременчуцької школи, звичайно, потрібне. Втім, потребує великих грошей. На одну школу потрібно орієнтовно 200 тисяч гривень для цих потреб. В той час, коли у нас протікають дахи, необхідно ремонтувати класи, їдальні, актові зали, туалети, питання обладнання шкіл протипожежною сигналізацією не є першочерговим».

Також «Вісник» отримав коментар директора міського Палацу культури Сергія Ситника щодо актуальності ремонту протипожежної системи в МПК імені Петровського. Сергій Михайлович стверджує, що протипожежну систему в МПК слід було змінювати вже десятиріччя тому, але лише минулого року місту вдалось знайти кошти для розробки відповідного проекту: «Міський Палац культури є центром культури і дозвілля, в діяльності якого повинна використовуватись піротехніка та світлові ефекти, що створює надзвичайне навантаження на електричну мережу палацу. Такі елементи нашої діяльності вимагають особливої протипожежної безпеки, яка вже давно потребує повної заміни. Ми отримуємо приписи про закриття МПК, про заборону діяльності, не можемо використовувати піротехніку без заміни систем протипожежної безпеки. Уявіть собі: одночасно в приміщенні МПК можуть перебувати близько 2 тисяч осіб. У разі надзвичайної ситуації усі їхні життя опиняться під загрозою. Ми викручуємось сьогодні, як можемо: замінюємо за кошти МПК вогнегасники, ставимо протипожежні двері, розробили проект. Тепер украй необхідно знайти кошти для реконструкції всієї протипожежної системи, а це 1 мільйон гривень».

На завершення

У міському Палаці культури імені Петровського в різних гуртках, між іншим, займаються приблизно 800 дітей. Це ті ж самі кременчуцькі діти, що відвідують кременчуцькі школи, на які держава також виділяє таке ж недостатнє фінансування, як і на палаци культури. Держава, що намагається всупереч усім недолікам своєї діяльності реалізувати корисну адміністративну реформу і забезпечити створення в кожному місті центрів надання адміністративних послуг.

Стверджувати, що керівник міста і його підлеглі в питаннях оптимізації освіти і створення Центру адмінпослуг є «самодурами» – це звичайна маніпуляція, оскільки рішенням передували і дискусії, і розрахунки. Якщо вони комусь не подобаються, будь ласка, надавайте свої, пропонуйте щось інше, гідне уваги. Немає пропозицій, а є лише огульна критика – тоді хто тут «самодур»?

Стверджувати, що питання безпеки в Палаці культури є менш важливим, ніж питання міської освіти – це займатись недолугою демагогією. Важливими є одночасно і питання освіти, і питання культури. 3 лютого ми побачимо, чи сподобається політична демагогія пана Крижановського виборцям 12 округу. Заодно і зможемо відповісти на питання: чи завершиться успіхом чергова політико-інформаційна атака родини Мельників у боротьбі за легалізацію їхніх будівель. Які, напевно, для них є важливішими за всі міські питання.

Микола Фельдман
Карта транспорту
Гранатова толокаГромадський бюджет
3 Липня, 2020 П’ятниця
11 Червня, 2020 Четвер
4 Червня, 2020 Четвер
29 Травня, 2020 П’ятниця
23 Квітня, 2020 Четвер
8 Квітня, 2020 Середа
7 Квітня, 2020 Вівторок
6 Квітня, 2020 Понеділок
більше новин