Дайджест податкових новин

ПОДАТКОВА НАГАДУЄ: ПРОВЕДЕННЯ РІЧНОГО ПЕРЕРАХУНКУ ПДФО
Відповідно до п.169.4 статті 169 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі — ПКУ) роботодавець платника податку зобов’язаний здійснити, у тому числі за місцем застосування податкової соціальної пільги, з урахуванням положень абзацу другого п.167.1 ст.167 ПКУ, перерахунок суми доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також суми наданої податкової соціальної пільги:
– за наслідками кожного звітного податкового року під час нарахування заробітної плати за останній місяць звітного року;
– під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги у разі зміни місця її застосування за самостійним рішенням платника податку або у випадках, визначених пп.169.2.3 п.169.2 ст.169 ПКУ;
– під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким роботодавцем.
Роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги (пп.169.4.3 п.169.4 ст.169 ПКУ).
Згідно із абзацем першим пп.169.4.4 п.169.4 ст.169 ПКУ якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає недоплата утриманого податку, то сума такої недоплати стягується роботодавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць, а в разі недостатності суми такого доходу – за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців, до повного погашення суми такої недоплати.
Отже, враховуючи вищенаведене, повернення сум податку на доходи фізичних осіб проводиться у разі, якщо податковим агентом у будь якому періоді було неправильно визначено (помилково збільшено) та утримано суму податку у платника податку. В інших випадках, у тому числі за результатами перерахунку, що проводиться, зокрема, у відповідності до пп.169.4.2 п.169.4 ст.169 ПКУ, повернення податку на доходи фізичних осіб ПКУ не передбачено.
З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися у загальнодоступному інформаційно – довідковому ресурсі (веб – портал ДФС, вкладка «Інформаційно – довідковий ресурс»).

ПДФО: ЯКА ДОВІДКА ДОЗВОЛИТЬ НЕ СПЛАЧУВАТИ ПОДАТОК?
Якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками 15 чи 17 відсотків. Це передбачено пп. 170.11.1 та пп. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Податкового кодексу України ід 2 грудня 2010 року №2755-VI (далі — ПКУ).
Згідно із п. 13.3 ст. 13 ПКУ доходи, отримані фізичною особою – резидентом з джерел походження за межами України, включаються до складу загального річного оподаткованого доходу, крім доходів, що не підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень ПКУ чи міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими ПКУ.
Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.
Таким чином, фізична особа – резидент, яка отримала іноземний дохід та сплатила податки за межами України, для отримання права на зарахування сплачених цих податків повинна надати довідку від державного органу країни, де отримувався дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

ЄДИНИЙ ВНЕСОК: ОСОБЛИВОСТІ СПЛАТИ ФІЗИЧНИМИ ОСОБАМИ-ПІДПРИЄМЦЯМИ, ЩО ОДНОЧАСНО ЗДІЙСНЮЮТЬ НЕЗАЛЕЖНУ ПРОФЕСІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ
Особа, яка є підприємцем та одночасно займається незалежною професійною діяльністю, є платником єдиного внеску як фізична особа-підприємець. Тобто єдиний внесок фізична особа сплачує тільки з доходів, отриманих від здійснення підприємницької діяльності. При цьому, така особа не має обов’язку щодо обліку та сплати єдиного внеску із сум доходу, отриманого від її незалежної професійної діяльності.
Якщо особа перебуває на обліку платників єдиного внеску в органах Державної фіскальної служби (ДФС) як підприємець, але підприємницьку діяльність не здійснює та доходів від цієї діяльності не отримує, така особа повинна стати на облік як платник єдиного внеску – фізична особа, яка забезпечує себе роботою самостійно – займається незалежною професійною діяльністю, та сплачувати єдиний внесок з доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності.
Фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до територіальних органів ДФС звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.
Єдиний внесок фізичні особи сплачують самі за себе шляхом перерахування безготівкових коштів з банківського рахунку. Платники, які не мають банківського рахунка, сплачують єдиний внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв’язку у такі терміни:
– фізичні особи – підприємці на загальній системі оподаткування сплачують єдиний внесок до 10 лютого року, наступного за звітним;
– фізичні особи – підприємці на спрощеній системі оподаткування сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок;
– фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації.
Порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску регулюється Законом України від 8 липня 2010 №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

ОБСЯГ 300 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ – НЕ ЗАВЖДИ РЕЄСТРАЦІЯ ПЛАТНИКОМ ПДВ
Порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності регламентується розділом XIV Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Суб’єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, поділяються на шість груп платників єдиного податку (далі – платники ЄП). Для платників ЄП першої і другої груп встановлюються фіксовані ставки (від розміру мінімальної заробітної плати), а для третьої – шостої груп – відсоткові ставки (від доходу та залежно від сплати ПДВ). Ставки єдиного податку, що не передбачають сплати ПДВ, встановлені для третьої і четвертої груп у розмірі 5 відсотків, а для п’ятої і шостої груп – у розмірі 7 відсотків.
Якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує встановлену статтею 181 розділу V ПКУ суму (без урахування ПДВ) 300 тисяч гривень, така особа зобов’язана зареєструватися як платник ПДВ у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання), крім особи, яка є платником ЄП.
Під визначення поняття «особа» підпадають юридичні особи та фізичні особи – підприємці, крім платників єдиного податку. Із числа платників єдиного податку під таке визначення підпадає юридична або фізична особа – підприємець, яка:
– або є платником ЄП за ставкою, що передбачає сплату ПДВ;
– або є платником ЄП за ставкою, що передбачає включення ПДВ до складу єдиного податку, і добровільно переходить у встановленому ПКУ порядку на сплату єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату ПДВ.
Враховуючи викладене, платники ЄП за ставкою, що не передбачає сплати ПДВ, не підлягають обов’язковій реєстрації платником ПДВ у разі перевищення граничної суми обсягів оподатковуваних операцій протягом останніх 12 календарних місяців, встановленої статтею 181 ПКУ.
Не зареєстровані платниками ПДВ платники ЄП першої – четвертої групи, які перевищили у календарному кварталі обсяг доходу, визначений для відповідної групи платників єдиного податку, можуть перейти на застосування ставки, що встановлена для інших груп і передбачає сплату ПДВ, шляхом реєстрації платником ПДВ.

ОСОБЛИВОСТІ СПЛАТИ КОНСОЛІДОВАНОГО ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК
Платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів.
Вибір порядку сплати податку на прибуток здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються контролюючі органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів).
Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. Рішення про сплату консолідованого податку поширюється також на відокремлені підрозділи, створені таким платником податку протягом будь-якого часу після такого повідомлення.
27 вересня набув чинності Закон України від 12 серпня 2014 року №1636-VII “Про створення вільної економічної зони “Крим” та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України” (далі – Закон №1636), яким передбачено особливості провадження економічної діяльності на тимчасово окупованій території України (АР Крим та м. Севастополя) та інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які перебувають на такій території або за її межами.
Відповідно до пункту 12.3 ст. 12 Закону №1636 під час тимчасової окупації справляння податку на прибуток підприємств здійснюється з урахуванням, зокрема, таких особливостей:
– платники податку на прибуток підприємств, які мають відокремлені підрозділи на території вільної економічної зони “Крим”, та платники зазначеного податку із місцезнаходженням на території вільної економічної зони “Крим”, які мають відокремлені підрозділи на іншій території України, не можуть сплачувати податок на прибуток підприємств на консолідованій основі;
– податок на прибуток під час тимчасової окупації не справляється з доходів, отриманих юридичними особами (їх відокремленими підрозділами) на тимчасово окупованій території, операцій та/або з інших об’єктів оподаткування (в тому числі об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням) на тимчасово окупованій території.
Детальніше про особливості провадження економічної діяльності на тимчасово окупованій території України йдеться у листі ДФС України від 3 грудня 2014 №13127/7/99-99-19-02-01-17.

ПОДАТОК НА ПРИБУТОК СПЛАЧУЮТЬ БІЛЬШЕ 2 ТИСЯЧ ПРЕДСТАВНИКІВ БІЗНЕСУ КРЕМЕНЧУЦЬКОЇ ОДПІ
Платники Кременчуцької ОДПІ до Державного бюджету з початку 2014 року сплатили 696 мільйонів гривень податку на прибуток, зокрема, у грудні поточного року – 4,5 мільйони гривень.
До речі, в Кременчуцькій ОДПІ зареєстровано та здійснюють діяльність більше двох тисяч суб’єктів господарювання, що сплачують податок на прибуток.

НА ВІДНОВЛЕННЯ ВТРАЧЕНИХ ДОКУМЕНТІВ – 90 ДНІВ
При втраті, пошкодженні або достроковому знищенні первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, платник податків зобов’язаний у п’ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому Податковим кодексом України для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Крім того, платнику необхідно відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
Нагадаємо, для цілей оподаткування платник податків повинен вести облік доходів, витрат та інших показників на підставі зазначених документів. Формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, – не допускається.
Суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити зберігання документів (вказаних в абзаці першому), а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи.
Відповідна норма передбачена статтею 44 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI.

ПІДПРИЄМЦІ СВОЮ ДІЯЛЬНІСТЬ МАЮТЬ ПІДТВЕРДИТИ ДОКУМЕНТАЛЬНО
Фізичні особи – підприємці зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Форма та порядок ведення Книги обліку затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 р. №481.
Платники єдиного податку І і ІІ груп та платники єдиного податку ІІІ групи, які не є платниками ПДВ, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Платники єдиного податку ІІІ і V груп, які є платниками ПДВ, ведуть облік доходів та витрат за формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Порядок ведення Книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат платниками єдиного податку затверджені наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2011 р. №1637.

Інформаційно-комунікаційний відділ Кременчуцької ОДПІ
Карта депутатів
Банер
Банер
Громадський бюджет
22 Лютого, 2018 Четвер
21 Лютого, 2018 Середа
більше новин