Іловайський котел: герої з гранатометами проти оснащеної армії агресора

Чорною сторінкою історії України стали події серпня 2014 року. Тоді в Іловайську, що на Донеччині, в оточенні опинилися кілька тисяч українських військових. Це були як бійці Збройних сил України, так і добровольці. Чимало бійців не повернулися з Іловайська додому, сотні поховані у безіменних могилах, а є і такі, які досі лежать у землі біля Іловайська, багато хто – і зараз у катівнях бойовиків. За офіційними даними, більше 300 воїнів полягли в Іловайському котлі. Та свідки тієї трагедії стверджують, що загиблих не менше 1000. Восьмеро кременчужан стали воїнами небесного братства. Проте і досі Кременчук, як і вся Україна, чує відгомін Іловайська, отримуючи цинкові труни після підтвердження аналізів ДНК-експертизи.

IlovaiskBattleMap_2014

Із часу Іловайської трагедії минув другий рік, уже усім відомо, що вона стала наслідком реалізації плану, розробленого наприкінці червня 2014 року. Цей план був широко розпіарений політиками й полягав у блокуванні військами державного кордону і здобуття в кільце Донецька, Луганська та інших міст, де групувалися збройні загони сепаратистів і російських добровольців.

Уже зараз говорять, що цей план мав два суттєві недоліки. По-перше, наші стратеги зовсім не брали до уваги людський фактор у Збройних силах України. Вони чомусь вважали (багато хто вважає і донині), що лише вчора мобілізовані з «гражданки» люди можуть за лічені тижні перетворитися на справних офіцерів і солдатів. Вочевидь, стратеги не розраховували на серйозний спротив. Але «ДНР» і «ЛНР» за допомогою російських добровольців чинили завзятий опір. Понад те, сепаратистам вдалося втримати у своїх руках майже 100-кілометрову ділянку державного кордону.

По-друге, ні члени Уряду, ні генералітет не очікували, що війська Російської Федерації візьмуть участь у збройному конфлікті на Донбасі. Уже в 20-их числах липня було очевидно, що план зазнав фіаско і треба розробляти нову стратегію.

Іловайського котла могло б не бути, якби одразу після надходження даних про перетин кордону російськими військами українські сили залишили місто й відступили в бік Комсомольська. А так жертви рахують тисячами.

ilovajsk-up-1470842031

«Війська Російської Федерації брали учать у розстрілі нашої колони, коли ми виходили з Іловайська»

Про це говорить безпосередній учасник Іловайської трагедії, кременчужанин Олег Штефан. Він вижив у тому страшному котлі, пройшов поневіряння полону.

– Хоч офіційні дані вказують на сотні загиблих під час Іловайської трагедії, ми – ті, хто, пройшов котел – стверджуємо, що їх не менше 1000. Багато зникло безвісти. Матері та рідні й досі шукають, сподіваючись, що їхні сини вижили під час тієї страшної трагедії. Нещодавно у «Фейсбуці» я розмістив фотографії з Іловайська. Рідні впізнали на одній із них бійця з позивним «Полтава». Він воював разом зі мною. Родом із Полтави, а жив у Красноармійську. Загинув на моїх очах. Йому перебило сонну артерію, і він помер на місці. Далі почала горіти машина. І наступного дня ми знайшли «Полтаву» обгорілим. Закрили тіло простирадлом і залишили. Це лише один випадок. Багато зниклих безвісти – і матері навіть після двох років сподіваються, що їхні діти живі, знаходяться в полоні. Мати «Полтави» не вірить, що син загинув, вона і досі чекає, що він повернеться додому, – говорить Олег.

«Стратеги не врахували, що сам Іловайськ був добре укріплений»

Батальйон «Донбас», «Правий сектор», «Дніпро-1», «Азов», 93-я, 92-а бригади Збройних сил України, Кіровоградський спецназ – це не повний перелік військових формувань, що брали участь в операції біля Іловайська. Олег говорить, що, окрім цього, приїжджали добровольчі батальйони, які вони бачили вперше. Їх ледь навчили і направили під Іловайськ.

– Там залишалось лише 50 кілометрів, щоб ми замкнули кільце навколо Донецька. Я думаю, якби все проходило більш-менш злагоджено, то ми б його замкнули. Треба нагадати, що Іловайськ був стратегічно важливим об’єктом. Тому що там залізничні колії і остання точка українського кордону. Через Іловайськ до України заходили вантажі з Росії. За мирних часів там була митниця, прикордонний пункт. Тому цей об’єкт був для нас важливим. А ще з Російської Федерації сюди заходили всі можливі війська, – розповів кременчужанин.

Також стратеги не врахували, що сам Іловайськ був добре укріплений.

– Бойовики були готові до нашого наступу, крім того, у деякій мірі ми займали погане стратегічне положення. Тому ми не змогли взяти місто ні вперше (наступали 10 числа), ні вдруге, під час усім відомих подій. До того ж Російська Федерація завела у великій кількості регулярні війська. Їм протистояли переважно добровольчі загони. Так, у нас був бойовий досвід, але не такий, як у російських військ. А ще озброєння програвало. Якщо російські війська мали важку артилерію, танки, «Гради», то в нас, крім гранатометів, нічого не було, – пригадує АТО-вець.

5c19123246f43034e715b49327e428b2_XL

«Були і такі, які казали, що треба нам пальці повідрізати, вуха»

А ще кременчужанин говорить: якби українським військам тоді вдалось замкнути кільце, то хід цієї війни був би інший. І для війська, і для Олега особисто. Бо він потрапив у полон.

– Сорок чотири дні ми були в Донецьку. Про це не хочеться згадувати. Важко… Бойовики про нас усе знали. У них були списки не лише з прізвищами та іменами, а й із нашими позивними. Усе злили, нас злили.  Бо на допити викликали не за прізвищами, а за позивними.

Коли нас привезли до Іловайська, то місцеві спочатку були налаштовані проти нас. Але коли ми почали ходити на роботи, спілкуватися з ними, говорити про те, що Донецьк для нас – Батьківщина, а для них Батьківщиною має бути  Полтава, тоді ставлення дещо змінилось. Але були і такі, які казали, що треба нам пальці, вуха повідрізати.

«Як такого коридору я для себе не бачив»

Не міг «Вісник» не поставити свідку тих подій і запитання про «зелений» коридор, яким із котла біля Іловайська виходили бійці.

– Для мене визначення «коридор» суперечливе. Але як такого коридору я для себе не бачив. Був даний маршрут, за яким ми мали відступати. Коли ми вийшли на цей маршрут, артпідготовка була з боку російських військ. І це – нісенітниця, що росіяни не брали участь у бойових діях. Вони активно їх вели. Бойовики ж вели вогонь зі стрілецької зброї. Практично у них було те ж озброєння, що і в нас.

А ось сам обстріл колони вівся з танків. Тому кажу на 100%, що війська Російської Федерації брали учать у розстрілі нашої колони, коли ми виходили з Іловайська. У нас було 5 російських військовослужбовців РФ, які потрапили в полон, але їх віддали офіцерам.

«Як це так, що частина розстріляна, а інші військові святкують?»

Не можна не пригадати, що два роки тому під час Іловайської трагедії у Києві на День Незалежності влаштували помпезний військовий парад. Хлопці, яких розстрілювали ворожі війська на сході країни, теж спостерігали за цим дійством:

– Ми періодично їздили до Червоноармійська і бачили військовий парад у Києві по телевізору. Всі ті колони військової техніки, що їхали по Хрещатику. Це був величезний подив: як це так, що в одному кінці країни йде війна, відбувається криваве дійство, яке потім назвуть Іловайською трагедією, Іловайським котлом, а в іншій частині, в центрі, проходить військовий парад. Для нас ці речі й досі незбагненні. Як це так, що частина синів, добровольців, які одні з найперших пішли захищати батьківщину, розстріляні, а інші військові в цей час святкують День Незалежності? Тут треба ставити запитання нашому головнокомандувачу, Президенту Петрові Порошенку. Адже саме за його наказом організували цей захід, – говорить Олег Штефан.

Він обурений тим, що нагороди за Іловайськ отримали верхівка командування, дехто з офіцерів. У той час, як простих солдатів не відзначили.

– Тож які зараз паради? Головне – вирішити ряд запитань: навіщо ті мирні угоди, як їхні умови не виконуються, кому потрібні смерті хлопців? Не може бути жодних перемовин із сепаратистами, віддавання території. Однозначно, ми переможемо. Будемо йти до кінця. Навіть ті хлопці, які відслужили в зоні АТО і через ряд причин знаходяться в запасі – всі за першою командою головнокомандувача підуть на «передок».

47f1f461-ded2-402e-839b-55d32c9bb904__1

Кременчужани, які загинули під час Іловайської трагедії

Андрій Деревченко, 27 серпня 2014 року

Олексій Борищак, орієнтовно 31 серпня 2014 року

Антон Кирилов, 29 серпня 2014 року

Олексій Древаль, 30 серпня 2014 року

Юрій Дудка, 29 серпня 2014 року

Антон Бутирін, 27 серпня 2014 року

Степан Усс, 29 серпня 2014 року

Дмитро Назаренко, 29 серпня 2014 року

*Список складено на основі даних із військкомату та інших джерел. Може бути неповним. Дехто з бійців, що воювали поблизу Іловайська, і досі вважаються зниклими безвісти.

Іловайськ-2014: Герої не вмирають!

Стела з таким написом уже 29 серпня з’явиться в парку «Ювілейний».  Її встановлять поруч із пам’ятним знаком, що зробили ковалі. Як розповів ініціатор встановлення стели Олег Штефан, планують розмістити ще три. Вшанувати героїв найтрагічніших подій цієї війни: битви біля Дебальцевого, Донецького і Луганського аеропортів.

Олег Штефан розповів, що стела виготовлена з чорного граніту. На чорному камені Іловайський хрест і 4 мечі – чотири сектори оборони. Все стримано, у військовому класичному стилі.
Цього ж дня у парку «Ювілейний» відкриють пам’ятний знак (див. фото), який зробили майстри з Кременчуцької спілки ковалів (керівник Олександр Шкурапет). Це початок зведення меморіалу на честь кременчужан – героїв АТО  в нашому місті.

Як у Кременчуці вшанують героїв Іловайського котла

29 серпня Кременчук долучиться до загальнодержавних заходів зі вшанування пам’яті загиблих під час Іловайської трагедії.

9:00-10:00 – панахида на Свіштовському кладовищі.

10:20 – колона Автомайдану рушає з кладовища до Міського палацу культури.

11:00 – урочисте відкриття пам’ятного знака учасникам АТО і знака Іловайської трагедії в парку «Ювілейний» (Головна алея навпроти МПК).

Також цього дня заплановано фотовиставку, демонстрацію фільму про кременчужан – героїв АТО, поминальний обід.

Все по темі: "Іловайський котел"  АТО 

Карта депутатів
Гранатова толока
Кременчуцька толока - 2018

НЕЙМОВІРНО красиве відео!!!Кременчуцька толока - 2018

Gepostet von Я Люблю Кременчук am Mittwoch, 9. Mai 2018
Громадський бюджет
17 Лютого, 2019 Неділя
16 Лютого, 2019 Субота
15 Лютого, 2019 П’ятниця
більше новин