Аркадій Тігай: «Суспільству пояснюють, чого воно хоче»

«Джек Вісімкін, американець», «Вікно в Париж», «Поцілунок метелика» – це далеко не всі фільми, сценарії до яких написав Аркадій Тігай. Ще він – режисер та актор. І вже довгий час живе та любить Росію. Але не підтримує її «крысятничество». Він вболіває за Україну і не боїться говорити та писати про це.

У Кременчуці Аркадій Тігай опинився разом із бійцем батальйону «Шахтарськ» Андрієм Зубенком та Костянтином Гаркушою, який воював у «Айдарі». Вони завершували спільну подорож Європою на 12-метровій яхті.

У Кременчуці Аркадій Тігай зійшов на землю поспілкувався із журналістами. Розповів про те, яким бачить майбутнє України та Росії, як довго триватиме війна та як народу пояснюють те, чого він хоче.

Підла війна, але ніяк не громадянська

– Мою позицію щодо України я озвучую усюди й завжди, – розповідає Аркадій Тігай. – І вона така, що війна, яку тут веде Росія – підла війна. Ніяк не громадянська війна в Україні. Я на цьому наполягаю. Я їздив на передову.

Аркадій Тігай говорить, що хоче бути співучасником того, що відбувається в Україні. Він навіть написав кілька статей на цю тему.

«И спросить не с кого. Да и какие могут быть вопросы? И к кому? К президенту, развязавшему подлую войну? К нему вопросов нет — так понимает он достоинство и славу России на размер своей, стукаческой душонки. Нет вопросов к окривевшим от вранья пропагандистам. Ни к прикормленным попам, раввинам и муллам. Нет вопросов даже к народу, который как вода течет туда, куда ведет канава, прорытая политиками. Есть вопросы лишь к интеллигенции (другого термина не знаю), испокон веку лишившей себя права «сдавать» обманутый народ властным жлобам, невзирая на глумливое презрение к себе этого же народа, называющего ее, интеллигенцию «гнилой» и «мягкотелой». Они глумятся, а мы все равно, обязаны сочувствовать, сопереживать и сострадать по должности, или по судьбе – как кому нравится. Миссия такая, если хотите».

(Украина и Россия: глубина исторической пропасти»)

А також вважає, що це ще продовжуватиметься десятиліття. І це жахливо.

– Чи усвідомлюють громадяни Росії, що Росія воює з Україною?

– Це складно, – відповідає Аркадій Тігай. – Багато громадян Росії перебувають у стані летаргічного сну. 24 години на добу, 365 днів на рік іде телевізійна пропаганда. Це цілеспрямоване бомбування населення. Мало хто спеціально шукає інформацію. Можна її знайти, якийсь канал і Інтернеті. Але треба цього хотіти. Але якщо тобі автоматом ллють у вуха, то вона просто накопичується. Проте є багато людей, на яких це не діє.

А також згадує ціну радянської пропаганди. Говорить, що тоді була своєрідна суспільна змова. Тоді це було ще й смішно. Людина брехала з екрана телевізора чи газети і знала, що всі знають, що вона бреше. І всі робили вигляд, що вірять.  А ось молодь, яка росла в 90-ті і виховувалася у режимі правди, до цього не готова.

Що відрізняє українське суспільство від російського

Зворотний зв’язок між тим, що бажає народ і тим, що відбувається – ось головне, що відрізняє українське суспільство від російського. Так вважає Аркадій Тігай.

Також він упевнений, що головне завдання Порошенка – щоб не було Майдану.

– В Росії все навпаки. Виходить, що народ агресор, і він хоче війну, а влада лише висловлює його волю, що Крим наш. Суспільству пояснюють, чого воно хоче. Нібито про Крим мріяв кожен росіянин. Та він про це думати не думав. Це колективна втрата розуму, чесне слово. У в’язниці це називається «крысячничество», коли крадуть у своїх, – переконаний режисер та сценарист.

n22a6621

КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ

Про переслідування за переконання

– Я не публічна людина. Тому, напевно, не дуже цікавий тим службам, які цим займаються. Хоча з «Фейсбуку» мої статті видаляють увесь час. Мене там навіть арештували. Хоча моя дружина сказала: «Я так розумію, що ти переможеш, коли тебе у в’язницю посадять».

Про Майдан і Пугачову

– Сьогодні російська інтелігенція виявилася поганою. На Майдані була уся топова українська інтелігенція. Письменники, режисери, сценаристи – по своїх знайомих знаю. Мені важко уявити, щоб наші гламурні хлопчики виступили десь на Болотній. Революція – справа рук інтелігенції. Якби Пугачова прийшла на Болотну площу, я не впевнений, що була б війна в Україні.

Про очі, які ховають

– Мені здається, потихеньку російське суспільство прокидається. Багато моїх знайомих набазікали свого часу про Крим, про Україну. А тепер очі ховають.

Про майбутнє Росії

– Те, що сьогодні відбувається між Україною та Росією, Україна переживе. І зміцніє після цього. А ось Росія піддається зараз важким випробуванням. Боюся, майбутнє її трагічне. Бо Російська держава зайшла зараз у такий тупик, що важко собі уявити. Особисто я не бачу жодного виходу. І це жахливо. В аналітиці читаю те ж саме. Жодного позитивного прогнозу. Крім сьогоднішніх правителів Росії, певно, ніхто на це не сподівається.

Про патріотизм

– Як я можу не любити Росію, де могили моїх предків, мої діти і я там живу? Тим більше боляче те. що відбувається. Але «ура-патріотизм» – це як істерика, ніби всі втратили розум.

Про Росію та Америку

– Сьогодні велич не у кількості танків. А в економіці, яка в Росії на порядки нижче. 1 % від світового ВВП – це як статистична погрішність. Ми не літаємо і не їздимо на машинах, не користуємося російською технікою. Наша влада розпалює амбіції у народі. Але американці можуть узагалі не знати про наше існування. Крім того, що іноді пишуть у газетах, що ми когось бомбили.

Про стиль життя

– Росія – православна країна. Це мораль бідності. Бідний, зате праведник і потрапить у рай. Американське і протестантське суспільство побудоване на тому: якщо ти живеш гідне життя – ти будеш багатим, багатством віддячується за це. Тому. Звичайно, в Америці – долар – це моральна категорія, яку можна виміряти. А у нас це незручно було б сказати, що гроші правлять.

Про простодушність

– Російський народ простодушний. Йому сказали, що це – Бог. Він добросовісно вірив. Сказали, що Бога немає – тут же церкви «роздовбали». Так і з царем-батюшкою. Ніхто по-справжньому не вступився. І верхи, і низи. Якби завтра сказали: «Ось на Путіна кримінальна справа, і він узагалі злочинець». Мені здається, легко російський народ відмовиться, забуде це все як страшний сон. Можливо, таке диво станеться. Можливо, і ні. Тоді вже варіанти гірші.

Про творчість

– Вирішив на старості років подорожувати на яхті. Зараз, пливучи навколо Європи, у мене великий проект. Пишу про кохання, уявіть собі. Це моя творча проблема. Коли я був молодий, мене записали у комедіографи. А коли мені виповнилося 60 років, мене перевели у спеціалісти у коханні.

n22a6655

А ще Аркадій Тігай побував у Кременчуці у День народження «Вісника». І привітав нашу редакцію із 26-річчям!

Все по темі: Аркадій Тігай  подорож  сценарист  яхта 

Карта транспорту
Гранатова толока
Кременчуцька толока - 2018

НЕЙМОВІРНО красиве відео!!!Кременчуцька толока - 2018

Gepostet von Я Люблю Кременчук am Mittwoch, 9. Mai 2018
Громадський бюджет
19 Серпня, 2019 Понеділок
більше новин