Томос для України

Що буде з церквою після отримання автокефалії

Вселенський Патріархат із 9 по 11 жовтня провів засідання щодо надання автокефалії Православній церкві України. Після розширеного обговорення Священний Синод підтвердив уже прийняте рішення про те, щоб Вселенський Патріархат приступив до надання автокефалії Церкві України. А також скасував зобов’язання Синодального листа 1686 року, який надавав право Московському Патріарху призначати Київського митрополита. Глава УПЦ Київського патріархату Філарет заявив, що найближчим часом відбудеться об’єднавчий Архієрейський собор для створення єдиної Української помісної церкви.

Чому православна церква в Україні розділена

Наразі в Україні існують три різні православні церкви.
Українська Православна Церква Московського патріархату – канонічна, визнана світовим православ’ям наступниця Київської митрополичої кафедри, заснованої після хрещення Русі. Станом на початок 2018 року в УПЦ МП налічувалося трохи більше 12 тисяч приходів.

Українська Автокефальна Православна Церква (майже 1050 приходів) та Українська Православна Церква Київського патріархату (близько 5 тисяч приходів) – дві невизнані церкви. Історії їхньої появи різні, але досить схожі.

Обидві церкви поставали в часи отримання Україною незалежності: УАПЦ у 1917-1921 роках, у часи УНР та гетьманату Скоропадського, УПЦ КП – на початку 90-х років ХХ століття, після проголошення Україною незалежності та розпаду СРСР.

Обидві не були визнані РПЦ та рештою православних церков. Але саме на їхній базі зараз може бути створена нова Українська церква, якій і буде надано автокефалію. Згідно з останніми соціологічними даними, незалежність Української церкви підтримує більше 50% населення.

Процедура надання томоса

Томос вважається свого роду посланням патріархів, але фактично – це рішення колегіальне. Ухвалюється воно більшістю від складу Священного Синоду Церкви-матері.

У випадку з можливим наданням Українській церкві автокефалії за це рішення має проголосувати більшість Синоду Вселенського патріархату.

У його складі є давні прихильники РПЦ, які можуть не підтримати рішення про надання томоса Україні. Але вони не мають більшості в Синоді.

Тим паче, що предстоятель Константинопольської церкви Варфоломій постулює свою прихильність ідеї надання Українській церкві автокефалії.

Як тільки томос оголошується, то одразу набуває, так би мовити, юридичної сили. Він може бути скасований лише іншим рішенням Синоду тієї ж церкви, яка його ухвалила.

Чи потрібна згода Російської церкви для отримання томоса

У Вселенського Патріарха вважають Україну своєю канонічною юрисдикцією, відповідно патріарх Варфоломій переконаний, що саме він і очолюваний ним синод Константинопольської церкви має виняткове право вирішувати долю українського православ’я.
Виходячи з цієї позиції, згоди в Москви просити не потрібно.
Однак Вселенський Патріарх не може і рубати з плеча. Тому він розіслав своїх посланців до всіх предстоятелів помісних церков, щоб вислухати їхню позицію. У тому числі, вони літали і до Москви.

В історії вже була схожа ситуація, коли Константинополь і Москва ділили територію. На початку 1996 року Синод Вселенського патріархату визнавав Естонську православну церкву своєю митрополією.

Це рішення стосувалося лише 80 православних приходів у Естонії, але призвело до того, що РПЦ на кілька місяців розірвала будь-яке спілкування з Константинополем.

Тому зараз у Константинополі воліють заручитися підтримкою якнайширшого кола помісних церков.

В інтерв’ю «УП» патріарх Київський Філарет припускав, що в разі надання томоса його визнають 12 із 15 православних церков, крім РПЦ та залежних від неї Антіохійської і Сербської церков.

27 липня посланці Варфоломія завітали до Києва на День хрещення Русі та привезли лист від Вселенського Патріарха, де він публічно проголосив, що його церква «взяла на себе ініціативу відновити єдність православних віруючих України з кінцевою метою дарувати Українській церкві автокефалію».

Як Україна йшла до отримання церквою автокефалії

На це запитання є дві відповіді: церковна і світська.
З церковного погляду, ініціатором отримання автокефалії Української церкви від Вселенського Патріарха була УПЦ КП, яка з початку 90-х кілька разів зверталася з відповідними проханнями до Константинополя.

Однак є і політична відповідь на це запитання. У 1992 році, коли вперше почалися розмови про утворення незалежної Української церкви в незалежній державі, великим прихильником цієї ідеї, якщо не ініціатором, був тодішній президент Леонід Кравчук.
За його президентства це питання вирішити не вдалося. Леонід Кучма також виступав за створення єдиної православної церкви України. З новою силою ця тема актуалізувалася за президента Віктора Ющенка, який так само намагався допомогти
УПЦ КП отримати визнання й автокефалію. Але і ця спроба була невдалою.

Нинішня церковна ініціатива Петра Порошенка є, фактично, третьою спробою отримати томос у новітній історії України.

У чому проблема з наданням томоса для Української церкви?

Проблеми з отриманням автокефалії для Української церкви так само є церковні та політичні.

З одного боку, РПЦ протестує проти того, що саме Константинополь має вирішувати це питання. Церковна Москва вважає Україну своєю канонічною територією, яка належала їй кілька століть.

Історія підпорядкування Москві Київської митрополії, яка до того входила в Константинопольський патріархат, починається після приєднання українських земель до Росії гетьманом Богданом Хмельницьким.

У самих «Березневих статтях», які підписали в Переяславі в січні 1654 року, про питання церковні не йшлося, але одразу після смерті Хмельницького Москва спробувала взяти під контроль і території України, і Київську митрополію.

У 1686 році такі спроби досягли успіху, коли Константинопольський Патріарх Діонісій віддав Москві право призначати Київського митрополита.

Відтоді Російська церква вважає Україну своєю канонічною територією.

Однак у Константинополя інша точка зору, адже в наступному
1687 році Діонісія змістили з патріаршого престолу і позбавили духовного сану, в тому числі за передавання Київської митрополії Москві.

У Вселенському патріархаті наполягають, що відання РПЦ українськими територіями було тимчасовим, а не вічним, і саме Константинопольська церква є материнською для Києва, а не Російська.

Які можливі наслідки надання томоса

Зараз складно прогнозувати, які наслідки матиме можливе надання томоса Українській церкві.

Перш за все, через те, що він може докорінно змінити ситуацію як усередині самого українського православ’я, так і православ’я вселенського.

В Україні буде створена автокефальна церква на базі УПЦ Київського патріархату, УАПЦ та частини духовенства Московського патріархату, яка давно була готова до переходу. Гальмував цей процес лише неканонічний статус КП.
Згадана нова церква потенційно може стати найбільшою за чисельністю і, відповідно, впливом в Україні.

Така ситуація автоматично дасться взнаки на перерозподілі сил у глобальному православ’ї. Втрата України означатиме для РПЦ втрату величезної кількості парафій і єпархій.

Більше того, нова Українська церква має шанси одразу стати однією з найбільших церков у світовому православ’ї, серйозно зменшивши чисельність і вплив Російської церкви. Хоча РПЦ і залишиться найбільшою у світі.

Уже зараз із Москви лунають цілком серйозні «застереження», що дії патріарха Варфоломія можуть спровокувати розкол у світовому православ’ї, бо РПЦ ніколи «не відмовиться від своєї київської купелі».

Що зміниться для українських церков, якщо томос буде наданий?

По-перше, в Україні з’явиться нова православна церква. Для цього УПЦ КП, УАПЦ і ті кілька єпископів УПЦ МП, які підписали звернення до Вселенського патріарха, муситимуть провести об’єднавчий собор і обрати нового главу.

Зважаючи на потенційні масштаби нової церкви, очолювати її має предстоятель у чині патріарха. До речі, після надання томоса Константинополь не зможе впливати на те, хто саме очолить нову Українську церкву.

По-друге, ця нова церква буде і далі співіснувати з УПЦ МП, хоча, можливо, останній доведеться змінити назву. Про це, зокрема, згадував патріарх Філарет, який виступає за те, щоб УПЦ МП називалася Російською православною церквою в Україні.

Яка доля чекає на лаври та храми УПЦ МП?

Долю храмів будуть вирішувати їхні приходи і священики. Обов’язкового і примусового переходу всіх православних у новостворену церкву не передбачається.

Але двері для цього будуть відкриті. Усі теперішні віряни Московського патріархату, як і їхні пастори, зможуть прийняти рішення і перейти в нову церкву.

Право вільного вибору має стосуватися всіх нинішніх простих монастирів та лавр УПЦ МП.

У складі РПЦ зараз функціонують п’ять українських лавр, три з яких – Києво-Печерська, Почаївська та Святогірська – розташовані в Україні.

Лаври – це не просто монастирі, а місця особливої святості й культурної ваги для будь-якої церкви. Саме питання можливого «захоплення лавр» є одним з основних елементів медійної кампанії з дискредитації ідеї створення автокефальної церкви в Україні, яку веде російська влада.

Патріарх Філарет припустив, що рано чи пізно всі лаври, розташовані в Україні, перейдуть у нову автокефальну церкву. Але не силою, а еволюційним шляхом.

Це питання буде досить гостро стояти перед українською владою, яка обіцяє не допустити силовий варіант захоплення храмів і лавр МП.

Історичні приклади надання томоса

Історія знає чимало прикладів видавання томосів у питаннях адміністративного устрою церков. Варто згадати кілька показових, які ілюструють можливі сценарії розвитку українського питання.

«Естонський»

Паралельно з українською революцією та створенням УНР у 1917 році в Естонії так само було утворено незалежну державу. В той період маленька православна церква в маленькій Естонії відчувала небезпеку з боку агресивної влади СРСР, яка вела активну антирелігійну політику.

Тому очільник Естонської єпархії звернувся до Вселенського Патріарха з проханням включити його церкву до складу Константинопольської. У 1923 році це і відбулося шляхом видачі патріархом Мелетієм IV відповідного томоса.

Такий стан справ протримався до 1940 року, коли СРСР анексував Естонію. Усе церковне керівництво країни емігрувало до Швеції. А от усі єпархії та приходи, які залишилися в Естонії, стали частиною РПЦ.

Більше того, у 1978 році церковна Москва домоглася того, що Вселенський патріарх скасував дію томоса 1923 року. Естонська церква стала частиною РПЦ.

Але ненадовго. У 1990 році Естонія вийшла з СРСР. Майже одразу почалися розмови про відокремлення православної церкви від РПЦ. Форматом такого відокремлення мало стати повернення під юрисдикцію Вселенського патріарха.

Константинополь і Москва почали довгі і безуспішні перемовини, які закінчилися нічим. На початку 1996 року Вселенський патріарх Варфоломій, який досі обіймає цю посаду, без згоди з Москвою відновлює дію томосу 1923 року й оголошує Естонію митрополією Вселенського патріархату.

Таке рішення вивело з себе Московського Патріарха Алексія ІІ, який був вихідцем з Естонії і саме там став єпископом. Він припиняє будь-яке спілкування з Константинополем, а Вселенського патріарха навіть перестають згадувати під час служб у церквах.

Однак уже за кілька місяців церквам вдається знайти компромісний варіант – в Естонії одночасно будуть діяти дві церковні юрисдикції. Естонська автономна православна церква буде підпорядковуватися Константинополю, а Естонська православна церква – Москві.

Обрати, у яку церкву йти, віряни і клір мали самостійно.
Умовно можна сказати, що це той варіант, який українська влада і Варфоломій хотіли би бачити в Україні.

Щоправда, дуже швидко виявилося, що домінуючі позиції в естонському православ’ї залишилися за Московським патріархатом.

«Чехословацький»

Історія Православної церкви Чеських земель і Словаччини – ще один можливий варіант розвитку подій після наданння томоса.
Християнство на цих теренах бере свої початки ще з ІХ століття, і принесли його сюди святі Кирило і Мефодій.

Однак якщо саме християнство як релігія незмінно присутнє в Чехії і Словаччині вже більше 11 століть, то церковне підпорядкування постійно змінювалося.

Найдовше православні чехи і словаки були підпорядковані Сербській православній церкві, яка втратила свої панівні позиції в регіоні тільки в період між двома світовими війнами. Тоді за контроль над регіоном Сербська церква змагалась із Константинополем і таки перемогла.

Після Другої світової в Югославії встановився атеїстичний режим, а в Чехословаччини з’явився новий покровитель, чи краще сказати окупант – СРСР.

Тож дуже швидко, у 1946 році, Чехословацька церква була відібрана в Сербського патріархату і передана Московському. А ще за 5 років, у 1951-му, Москва надала томос про автокефалію церкві Чехословаччини.

Але цей томос не визнав Константинополь, і як наслідок – значна частина православного світу. Тривала така ситуація 47 років – аж до 1998 року, коли нинішній Вселенський патріарх Варфоломій визнав незалежність Чехословацької церкви.

«Американський»

Можлива ситуація, коли предстоятелі церков так і не домовляться між собою.

Яскравий тому приклад – історія Православної церкви Америки. Фактично, ця церква об’єднує колишні єпархії Північно-Американської митрополії РПЦ на території США та Канади.
Щоправда, сама ПЦА з 20-х років ХХ століття не мала жодних відносин із РПЦ аж до кінця 60-х. У 1970 році Московський патріарх Алексій І за тиждень до власної смерті надає Православній церкві Америки томос про автокефалію.

Цей документ досі, уже 48 років, не визнається Вселенським патріархом та очільниками Олександрійської, Антіохійської, Єрусалимської, Румунської, Кіпрської, Елладської та Албанської церков.

 

 

Отець Володимир:
Московський патріархат іде до прірви самоізоляції

На запитання «Вісника Кременчука щодо надання томоса Україні відповідав настоятель Свято-Миколаївського собору УПЦ КП отець Володимир:

– Що означає надання томоса для України?

– У світі існує 14 помісних православних церков. Майже кожна православна держава має свою помісну церкву. Але на жаль, багатомільйонна Україна не входила до списку (диптиху) переліку православних помісних церков. Найстарша – Константинопольська (перша серед рівних), звідти православ’я поширилося й на Україну. Князь Володимир сам хрестився у греків, і потім – Київську Русь. Безумовно, віра наша йде від греків. Тож Київська метрополія була підпорядкована саме Константинополю, то, безумовно, право надання автокефалії (незалежності) належить Константинопольському патріархату. Але так трапилося, що у загарбницькій боротьбі наших сусідів-росіян вони анексували не лише територію, а й церкву. Ще у 1448 році росіяни відділяються від Київської метрополії і оголошують свою власну метрополію. Через 11 років, у 1459 році, вони оголосили про створення своєї помісної церкви. І у 1686 році вони забирають до себе Київську митрополію. Але зараз, коли греки з Константинополя (наразі Стамбул) почали розбиратися в архівних документах, то відкрили приголомшливі речі.

Виявляється, Константинопольська церква ніколи не передавала Київську метрополію московській церкві. Через важкі обставини існування Константинопольського Патріарха, коли йшли війни між Туреччиною та Росією, він не мав можливості приїжджати до Києва і рукополагати тут митрополита для Київської метрополії. І представник з України не міг приїхати до Туреччини. Тоді Патріарх Вселенський надав право Московському патріарху рукополагати митрополита для Київської митрополії. Але його кандидатуру мав ухвалювати український народ на Соборі. Цей митрополит повинен був поминати першим Вселенського Патріарха. Це й усі права, які мала Московська православна церква (згодом – російська) від Константинопольської щодо Київської метрополії. А з 1943 року, за правління Сталіна, стала називатися Руською, аби підлаштувати під себе нашу історію. Привласнила проти церковних правил і Київську метрополію.

Тож отримання Україною томоса – це, перш за все, відновлення справедливості.

– Тож в Україні наразі триває процес створення нової православної церкви?

– Ні, це буде злиття трьох православних церков в одну. Це об’єднання Української православної церкви: Київського патріархату, української автокефальної православної церкви і частини архієреїв Московського патріархату, які поставили свої підписи під проханням до Вселенського патріарха про надання автокефалії. У Києві найближчим часом повинен пройти об’єднавчий архієрейський Собор, адже наступне засідання Священного Синоду в Константинополі планують провести у другій половині листопада. А Собор в Україні повинен пройти до цього засідання і засвідчити, що ми об’єдналися в єдину помісну православну церкву. На цьому Соборі мають обрати предстоятеля, тобто патріарха. Цьому обраному предстоятелю Української помісної церкви і буде вручено Вселенським патріархом Варфоломієм томос про автокефалію Української православної церкви.

– У Кременчуці лише одна православна церква Київського патріархату?

– Ні, чотири. Ще один вагончик, де проводять служби, стоїть на вулиці Ціолковського (біля кладовища в районі колісного заводу), потім – на території дитячої лікарні, на підприємстві «Лукас». Релігійна ж громада Свято-Миколаївського собору існує з 1991 року. Вона була єдиною від Української автокефальної церкви (Українського патріархату ще не було, його заснували у
1993 році) на території Полтавської, Кіровоградської та Харківської областей. Наступна парафія з’явилася у Максимівці лише у 1994 році. А церков Московського патріархату в Кременчуці 13.

– Чи виявлять вони бажання приєднатися до Української помісної церкви?

– Ми їх приймемо з радістю, бо вони наші брати. Раніше вони не могли це зробити з тих причин, що Московський патріархат вважав Київський неканонічним (незаконним), не визнаним, не благодатним. Тепер Священний Синод Константинопольської церкви ці «наліпки» відкинув, тож перепони для об’єднання усунуті. Ми можемо разом звершувати богослужіння і таїнства, жити повноцінним православним життям, чого раніше не було.

Але як бачимо, з їхнього боку все робиться навпаки. Ми всі бачили, як кілька днів тому в Білорусі проходив Священний Синод Російської православної церкви. На ньому ухвалено заборонити й карати усіх, хто буде співслужити. І як такі рішення може ухвалювати Синод (12 архієреїв на чолі з патріархом Кирилом)? Адже це величезна церква, одна з найбільших у світі. Як мінімум, повинен був скликаний позачерговий Архієрейський Собор (у них там більше 100 архієреїв), на якому б обговорювали (день, два, три) таке важливе рішення. Адже цим рішенням вони йдуть до прірви самоізоляції і тягнуть за собою священиків. Але якщо будь-яка церква Московського патріархату виявить бажання приєднатися до української помісної церкви, жодних перешкод із нашого боку не буде. Щоправда, чи є такі наміри, мені поки що невідомо. Адже минуло не так багато часу, і остаточно питання не вирішено, і томос українській православній церкві ще не надали. Хоча люди в нас розумні й мудрі. Вони бачили красу нашого богослужіння, яке не гірше за інші, чули мелодійність і співучість української мови. І вибір за ними.

– Біля річкового вокзалу будують Андріївську церкву Московського патріархату, що буде з нею?

– Скажу відверто, це все було підлаштовано з однією метою – щоб парафія російської церкви була в центрі міста. Але головне завдання полягало в тому, щоб видворити нас із території річкового вокзалу, де ми проводили служби. Ви ж бачили, що на Водохреща там збиралося до 5-7 тисяч людей. Наша церква туди виходить із 1992 року. Та шість років нас на це місце не пускали. Лише минулого року міський голова Віталій Малецький зміг домовитися з орендарем причалу, і ми освячували там воду після тривалої перерви. Інколи деякі речі важко пояснити, вони суперечать не лише християнству, а й звичайним нормам співіснування між людьми, етиці, моралі. А чи буде змінено плани щодо зведення там церкви, мені невідомо. Як незрозуміло й те, як можна будувати у прибережній зоні Дніпра (природозахисна зона становить 100 метрів від берега – авт.), крім того, там історична скеля, яку чіпати не варто.

 

 

Все по темі: томос  церква 

Карта депутатів
Гранатова толока
Кременчуцька толока - 2018

НЕЙМОВІРНО красиве відео!!!Кременчуцька толока - 2018

Gepostet von Я Люблю Кременчук am Mittwoch, 9. Mai 2018
Громадський бюджет
20 Листопада, 2018 Вівторок
19 Листопада, 2018 Понеділок
більше новин