«Зустріч з реальністю найтяжча»: у Кременчуці показали фільм «Вірю. Чекаю. Молюся»

Вчора, 31 жовтня у кінотеатрі «Галактика» пройшов показ документального фільму «Вірю. Чекаю. Молюся», який порушує дві болючі теми, які є наслідками війни на сході України – зниклі безвісти та полонені.

До нашого міста фільм привезли режисерка Катерина Стрельченко та операто, режисер монтажу Дмитро Панков. Перед початком фільму вони зустрілися з кременчуцькими журналістами та волонтерами, відповівши на цікавлячи їх запитання.

Катерина Стрельченк розповіла, що у фільмі піднімається болюча тема полонених і зниклих безвісті. Це вже їхня 5-та робота і коли вони знімали фільм про Іловайськ, то часто стикалися із ситуаціями, що багто родин не знали, що трапилося з їх близькими. Дехто і досі не знає. І продовжує лише чекати. Через це вони дали собі обіцянку повернутися до даної теми, коли буде час.Тож всі історії вирішили об’єднати в одній стрічці.

«Ми вважаємо, що цей фільм важливий, – говорить вона. – Потрібно привертати увагу до цих родин, бо вони повинні отримати повноцінну психологічну допомогу, адже знаходяться в тяжкому психологічному стані. Я завди кажу, що такі моменти я відношу до неочевидних втрат війни. Тож ці люди не повинні боротися самотужки і переживати це все самі».

Також вона зазначила, що по часу стрічка знімалася протягом 5-ти місяців. В травні вони написали в «Фейсбуці», що є така тема і відразу підключилися до них мами, які вже кілька років шукають своїх синів. Не втрачають надії їх побачити. Проте багато матеріалу не ввійшло до фільму. А відмовляти родичам було дуже важко адже весь матеріал вмістити фізично не можливо.

Автори фільму розповіли, що наступним етапом після показу фільму по містам України буде виїзд за кордон. Його вже перекладають на англійську мову. Також планують домовитися із телебаченням, щоб кінострічку показали по телевізору.

Гроші ж на створення фільму виділила Дніпропетровська обласна рада, а знятий він в рамках фестивалю «Сила нескорених».

*Про фільм

На початку фільму лунають рядки з віршу, – «Майбутнє – це просто слово, яке може в будь-яку мить розлетітися на тисячу уламків».

Переглянувши дану кінострічку наврядчи вона залишить когось байдужим. Адже в ній зображені справжні кадри російсько-української війни. Показано загиблих, які вигоріли до щенту, а їх кістки збирають аби визначити особистість по ДНК, матерів, які досі чекають своїх синів, не вірячі, що вони загибли. А також жінок та чоловіків, які розповідають свої спогади про страшні часи.

Так за словами однієї жінки, яка наразі є волонтером, вона тепер боїться навіть дивитися на чайні ложки. А все через те, що цими ложками могли виймати очі. Саме так вчинили з нею. Але почали сильно бігти сльози і вони подумали, що око вже витягнене. Волосся перемотували скетчем, змушували ходити по прапору України, мити ним підлогу.

Не шкодували навіть вагітних. Одна з жінок розповідає в фільм, що була на 4 місяці вагітності. Але їх це не зупиняло. Навпаки, робило жорстокішими. Вони говорили, що це укропівське дитя і воно має померти.

Більш детально читайте у наступному номері газети «Вісник Кременчука», який вийде в четвер, 8 листопада.

Все по темі: «Вірю. Чекаю. Молюся»  Кременчук  показ фільму 

Карта депутатів
Гранатова толока
Кременчуцька толока - 2018

НЕЙМОВІРНО красиве відео!!!Кременчуцька толока - 2018

Gepostet von Я Люблю Кременчук am Mittwoch, 9. Mai 2018
Громадський бюджет
22 Листопада, 2018 Четвер
21 Листопада, 2018 Середа
більше новин