«Отруєння собак – чистої води садизм» – Марина Кожушко

Минулого тижня на Центральному ринку Кременчука отруїли собак. На щастя, їх вдалося врятувати, проте оточуючі зазнали значного стресу, спостерігаючи за даною картиною, особливо діти. Не говорячи вже про те, що отрута з легкістю могла б потрапити на продукти, після чого уникнути негативних наслідків для здоровя людей навряд чи вдалося б…

Отруєння – один із найстрашніших методів, який тільки можна було б вигадати. Адже тварина помирає у жахливих стражданнях, а її тіло сковують судоми. Навіть виживши, вона може залишитися на все життя калікою. Картина по-справжньому страшна, не говорячи вже про те, якщо її доведеться побачити дітям. Та й дорослим теж не під силу на таке дивитися. До того ж, обираючи такий спосіб розправи, мало хто задумується, що отруїтися можуть не лише собаки. Тим паче, враховуючи той факт, що діти як ніхто інший, полюбляють тягнути все до рота. Наслідки таких вчинків можуть бути дуже негативними та непередбачуваними.

Проте останнім часом випадки розправи над безпритульними тваринами стаються досить часто. Саме така подія сталася 3 квітня на центральному ринку Кременчука. А телефон працівників КП «Спецсервіс-Кременчук» просто розривався від дзвінків. Про даний випадок, жорстокий метод боротьби із безпритульними собаками, «Віснику» розповіла Марина Кожушко, начальник відлову і утримання собак у КП «Спецсервіс-Кременчук».

За словами Марини Кожушко, 3 квітня, близько 11-ої, їй почали безперестанку телефонувати і говорити, що в районі ринку отруїли собак. Тварини б’ються в судомах і помирають. Спочатку було повідомлено про одну, а вже потім про іншу собачку. Хоча бригада ловців спецсервісу була на завданні, вони все кинули і поїхали на ринок.

«Отруєння дуже добре видно, – говорить начальник відлову. – Якщо чесно, то це справжня «жесть». Адже собака падає, із рота йде піна, тіло сковують конвульсії та судоми. Дивитися на це дуже неприємно, хоча нам це доводиться бачити дуже часто. Тож я уявляю, як відчували себе люди, які просто проходили повз. Нам телефонували перехожі, співробітники ринку, діти. Адже дітлахи до нас дуже часто ходять на екскурсії і знають про нашу організацію. Вони дуже сильно плакали і просили мене допомогти, врятувати собачку. Я зрозуміла, що ситуація серйозна, адже в отруєнні роль грає кожна хвилина».

Працівники встигли приїхати на місце події і забрали собак із собою. Ветеринари спецсервісу були вже напоготові, стояли із крапельницями біля воріт. Тварин відразу відвезли до операційної, поставили під крапельницю та зробили уколи. На щастя, обидві собаки залишилися живими, проте шкода їхньому здоров’ю була нанесена значна. Адже вони і досі себе погано почувають. Проте, одну собачку, на ринку її прозвали Жульєн, забрала співробітниця ринку до себе, інша ж і досі знаходиться на лікуванні.

Начальник відлову собак зазначає, що цих собак їм вдалося врятувати, проте їм це вдається дуже рідко. Адже вони втрачають час: поки люди побачать, зрозуміють, що це отруєння, додзвоняться до них, вони доїдуть… У результаті більша частина собак від отрути помирає.

Слід на все життя

Побачити простому перехожому таку ситуацію доволі непросто, і це може мати негативні наслідки для психічного здоров’я людини.
«Кожна розсудлива людина розуміє, що ставитися жорстоко до собак – це погано, це – злочин і за нього передбачена стаття, – говорить Марина Кожушко. – Але ж тут роль грає ще й моральний аспект, адже це бачать оточуючі. Повірте, дивитися на це просто жахливо. З одного боку, ми таке бачимо часто, це наша робота і маємо хоча б якось адаптуватися. Проте кожного разу все складніше. А от коли, наприклад, люди бачать отруєну собаку, йдучи з дитиною зі школи або ж дитячого садку, це залишає слід на все життя».

За словами Марини, у її житті був саме такий випадок. Вона ще тоді не працювала у спецсервісі, і він взагалі ще не був організацією, яка допомагає тваринам, а, навпаки, вбиває їх. Одного разу їй довелося побачити таку ситуацію, а саме вмираючу собаку, йдучи за руку зі своїм трирічним сином. Він почав кричати на всю вулицю, битися в істериці: «Мама, врятуй собачку». Довелося десь знайти таксі, повезти її до ветлікарні. При цьому в одній руці тримаючи дитину, а в іншій сумку. Наразі сину вже 22 роки, проте він і досі пам’ятає цей випадок.

На щастя, зараз люди можуть зателефонувати до спецсервісу, і дані проблеми приїдуть вирішувати фахівці. Проте, знову ж таки, все залежить від часу, не завжди вдається встигнути.

«Чому такі ситуації виникають? Тому, що якась людина настільки безграмотна, озлоблена та неосвічена, що вважає себе в праві влаштовувати такі ситуації і позбавляти собаку життя, наражаючи оточуючих на небезпеку. При цьому доставляти їй страшні муки, а оточуючим стреси, які запам’ятовуються на все життя. Адже мій син і досі це все пам’ятає. Саме в такій ситуації опинилися люди, які бачили цих двох собак. Я вважаю, це аморальним злочином і цього взагалі не повинно бути. Я і наша організація намагається всіма можливим способами донести до людей цю правду. Цього робити не можна. Тим більше, що це не лише аморально й погано, а ще й безрезультатно. Адже на кількість собак це аж ніяк не вплине. Узагалі ні на що не вплине. Просто в таких страшних муках могли померти дві живі істоти. І просто тепер є люди, які пам’ятатимуть це все життя. Особливо, діти.

От, що добиваються ці люди? Мені б просто хотілося б подивитися їм в очі і запитати, що ви хотіли? Ви садисти? Вам подобається мучити тварин? Адже якщо вони проти безпритульних собак в цілому, то вони повинні бути з нами в ногу. Ми також проти. Всі, хто тут працює, залишили свої високооплачувані роботи задля нашої спільної справи. Тож чому цим людям не об’єднатися з нами і не користуватися нормальними, розумними, гуманними і ефективними засобами, щоб прибрати з вулиць безпритульних собак. Навіщо опускатися до отруєння і знущання? Це ніяк не вирішить проблему. Її вирішують зовсім інші методи», – наголошує Марина Кожушко.

Поповнення армії безпритульних тварин

На вулицях постійно збільшується кількість безпритульних собак і виною цьому лише люди. Адже, як говорить начальник відлову, недобросовісні заводчики в’яжуть собак, продають їх під виглядом якихось порід. Скрізь висять оголошення: продам шарпея, бульдога… Хоча це насправді звичайні дворняги. Адже породні собаки продаються лише в клубах собаководів. Усі інші незрозуміло як пов’язані, а потім виростають звичайні дворняги, і люди їх не цінують. У результаті викидають на улицю, адже отримали не те, що хотіли. Звичайно, вони починають плодитися. Отак і з’являються безпритульні тварини. Окрім цього, люди не стерилізують своїх собак, викидають цуценят.

Працівникам спецсервісу часто доводиться бачити, як на вулицях з’являються коробочки із 7-10 цуценятами. Тих, кому пощастить, забирають люди, інші стають безпритульними або ж взагалі помирають. Ось так і поповнюється армія безпритульних тварин. Одні допускають розмноження, а інші над цими нещасними жертвами безвідповідальності ще й знущаються.

«Я не бачу в цьому жодного сенсу, – говорить Марина Кожушко. – Усе це злочин, що відповідає статті 299 Кримінального кодексу України: знущання над тваринами. До того ж, на мою думку, це порушує ще кілька кримінальних статей та є хуліганством. А також несанкціонованим використанням отрути у людних місцях. Адже виникає питання: як вони цю отруту підсунули. Тим паче, що це ринок, де повно людей, продукти… Як взагалі на ринку можна користуватися смертельною отрутою, адже з людиною може статися те ж саме, що і з собакою. Не дай Боже ця отрута потрапить кудись на продукти».

Нелюдські вчинки

Найгірше, що випадки отруєння собак є не поодинокими. Даний став гучним через те, що інформація швидко розійшлася, адже трапилася на ринку, багато хто це бачив.

За словами Марини Кожушко, таке стається досить часто. Наприклад, цієї суботи, 6 квітня ,було отруєно собак на вул. Українська. У результаті померла одна домашня – пекінес. Іншу забрали до спецсервісу. Трапився якийсь конфлікт між людьми. Дуже часто люди труять собак, вирішуючи якісь свої стосунки. Злі сусіди посварилися і починають думати, як насолити один одному. Все це зовсім не по-людськи.

«Господарі пекінеса пишуть заяву в поліцію і збираються робити експертизу трупа. Не знаю чим завершиться дана справа, проте хотілося б, щоб хоч один такий злочин отримав логічне завершення. Я звичайно, не збираюся розправлятися з цими отруйниками, хай живуть і будуть щасливими та здоровими. Не хочу навіть, щоб вони сиділи в тюрмі, просто хочу, щоб їх покарали і судили. Нехай не жорстоко, але щоб якесь покарання понесли, і щоб інші люди зрозуміли – це злочин, і за нього потрібно відповідати», – наголошує начальник відлову собак.

За словами Марини Кожушко, усі кременчужани повинні зрозуміти, що отруєння і вбивство тварин – це чистої води садизм. І це ніяк не впливає на вирішення проблеми. Ніяк. Навпаки, порушує гармонію. Так чинять лише злочинці.

До того ж працівники спецсервісу відмічають всю свою роботу на карті, створюють наукові обґрунтовані плани, стерилізують собак та відповідають за їх популяцію. Їхня ціль – зробити так, щоб безпритульних собак на вулицях міста не було.

«Ми самі хочемо позбутися цієї проблеми, – говорить Марина Кожушко». – Тож ціль у нас із отруйниками та ненависниками одна. Лише методи різні. Якщо хтось хоче їх позбутися, нехай приходить до нас, будемо працювати разом. Але ж не можна опускатися до злочину та садизму над ними. До того ж це все добре до пори. Тут отрути накидав, там накидав, собаки померли і нібито все спокійно. Проте якщо, не дай Боже, постраждає дитина або ж людина від цієї отрути? Тоді вже ніхто не відвертиться. Знайдуть з-під землі. Адже завжди є свідки, хтось та щось бачив. Просто, коли йдеться про собак, ніхто загалом слідство не проводить, собака, то й собака. А коли постраждає людина, тоді і родина постраждалого, і поліція, і свідки зроблять все, щоб покарати порушника. Тож потрібно вчасно зупинитися. Отакий безлад влаштовувати в місті не можна».

Залишають навіть стареньких

Наразі у КП «Спецсервіс-Кременчук» перебуває більше 140 собак, більшість з них – на тимчасовому утриманні. Собак беруть лише на відповідний час, проте людська жорстокість дає такі результати, що половина цих тварин знаходиться на постійному утриманні. А саме: скалічені собаки, ті, які були покинутими в лісі, прив’язаними до дерева, кинуті в канавах зі зв’язаними лапами…

За словами Марини Кожушко, людська винахідливість на тему «як позбутися своєї собаки» переходить усі межі. Тож таких собак не повертають до середи проживання. Їх намагаються адаптувати, привести в нормальний стан та пристроїти в гарні руки. Звичайно, беруть не всіх. У спецсервісі навіть є Клуб самотніх кинутих «старикашок». Адже багато людей викидають своїх старих собак. Це взагалі складно зрозуміти.

«От у мене живе чергова собака, – розповідає начальник відлову. – Їй зараз 4 роки. А до цього в мене жила собака Сержик, який помирав у мене вдома на руках. Йому було 14,5 років. Ми, звичайно, розуміли, що його дні вже пораховані, проте розлучатися з ним було неймовірно складно. Хоча й розумієш, що він уже старий, ми носили його на руках на вулицю, він доставляв клопоти, іноді ходив під себе в туалет, ми це все прибирали… Але я щодня ловила себе на думці, що ще б хоча б один день, ще один… Дуже складно було розлучатися з ним. Тож я не розумію, що має бути в душі, якою хворобою потрібно захворіти, щоб таку стару, дорогу істоту викинути на трасу. Це божевільні люди, я вважаю, що вони мають психічні порушення.

Тож таких собак багато, вони доживають у нас, звичайно, займають місце у пункті утримання, проте їх ніхто не ображає. Доживають як потрібно, нібито в будинку престарілих. Проте це погано, я завжди говорю: не викидайте своїх старих собак. По-перше, вони дуже сумують, а по-друге, займають дорогоцінні місця. Не вистачає вільних вольєрів для тих, кому вони потрібні. А коли ми їх сильно «забиваємо», то втрачаємо свою мобільність. До того ж порушуються норми, які передбачені згідно з ветеринарним законодавством. А вони у нас давно порушені. На території повинно проживати 100 собак, а у нас були рекорди, що їх було більше 200».
Проте кременчужани беруть участь у роботі спецсервісу, забирають собак до себе. Іноді навіть стареньких тварин. За словами Марини Кожушко, її це взагалі вражає. Адже людина приходить і забирає її до себе із співчуття, просто побачивши публікацію в Інтернеті. Тим паче, що людина, беручи собі собаку, розраховує жити з нею хоча б років 15. А беручи стареньку, розуміє, що з нею доведеться скоро прощатися. Тож такою людиною може керувати лише милосердя.
Іноді навіть забирають інвалідів. Був такий випадок, коли забрали собачку без лапок. Вона залишилася без них, потрапивши під потяг. Проте, на жаль, забирають у меншій кількості, ніж вони надходять до спецсервісу.

Також у нас перебуває кілька собак, яких свого часу труїли. Їх врятували, проте вони не повністю життєздатні. Адже отруєння для собак ще небезпечне тим, що вони після нього можуть не повністю відновитися. Порушується травна система, рухова функція, до того ж їх може паралізувати, через сильні судоми, які відбуваються під час отруєння.

«Виходить, що у нашому пункті тимчасового утримання і притулок, і ветеринарна клініка для собак, і пункт стерилізації. Звичайно, собаки «кучкуються», їм так тяжко жити, немає трави, де побігати, погуляти, один асфальт навколо. А вони повинні жити повноцінним життям, хоча б іноді бувати біля річки, купатися, гуляти удвох із господарем. Усього цього вони позбавлені. Проте, звісно, ми їх випускаємо з вольєрів, вони носяться у нас по асфальту, нас дуже люблять. Ми їх смачно годуємо, ніхто їх ніколи не ображає. Робимо все, щоб вони утримувалися у нас гідно», – зазначає Марина Кожушко.

Іноді повертають назад

Іноді трапляються такі випадки, що собак, яких взяли у спецсервісі, повертають назад. Проте це буває нечасто. Зазвичай у людей виявляється алергія на тварин або ж вони не розрахували свої можливості. Особливо, коли беруть їх у квартиру, в приватних будинках не так. Також дуже рідко буває, що люди не знайшли із собакою спільної мови. Проте загалом усі, хто беруть собак у Спецсервісі живуть із ними у злагоді та дружбі. Телефонують до працівників та присилають їм фотографії зі своїми новоспеченими друзями.

«Я завжди говорю, що собака із тяжким минулим здатна на особливу вірність, – говорить Марина Кожушко. – Адже це унікальні істоти, вміють пам’ятати, любити, бути вдячними, впізнавати і чекати господаря роками. У них є всі моральні якості, які властиві людям. Тож собака, яка ковтнула горя, і отримала господаря і дом, буде все життя цим дорожити. Тим більше, що любов безпритульної і врятованої собаки не зрівняти ні з чим. Це щось особливе. А люди, які беруть таких собак, потім нам щиро дякують».

Все по темі: Марина Кожушко  собаки 

Карта депутатів
Гранатова толока
Кременчуцька толока - 2018

НЕЙМОВІРНО красиве відео!!!Кременчуцька толока - 2018

Gepostet von Я Люблю Кременчук am Mittwoch, 9. Mai 2018
Громадський бюджет
23 Квітня, 2019 Вівторок
22 Квітня, 2019 Понеділок
21 Квітня, 2019 Неділя
більше новин