Від гімнастики до єдиноборств: як обрати спорт для дитини

Єдиноборства, плавання, гімнастика… Давно думаєте віддати дитину у спортивну секцію, проте не знаєте, який саме вид спорту обрати? Думаєте, що вже пізно або ж, навпаки, зарано? Чи взагалі боїтеся? Або ж не знаєте, які спортивні секції існують у Кременчуці? Тоді «Вісник» підготував даний матеріал саме для вас.

Недарма говорять, що спорт – це життя. Адже він відіграє важливу роль у нашому житті та є запорукою гарного здоров’я. Саме тому дітей потрібно привчати до нього змалку, віддаючи на різноманітні секції. Тим паче, що під час занять закаляється не лише здоров’я, а й воля та характер на усе життя. Проте задумуючись, на який саме спорт віддати дитину, у батьків виникає багато запитань і вони починають вагатися. Дехто думає, що вже запізно, інші, навпаки, – зарано. Хтось боїться, що дитина не підготована… Причин можна знайти багато. Існує ще один дуже цікавий аспект: дитина нібито займається спортом, сумлінно тренується, а результату взагалі ніякого немає. Виявляється, причина може бути не лише в дитині, а й у тренері, який із нею займається. А батьки, у свою чергу, вирішують, що їх чадо не створене для спорту і покидають дані заняття. Тож розібратися із тим, як підготувати дитину до занять спортом, «Віснику» допоміг тренер вищої категорії із тайського боксу спортивного клубу «Боєць» Сергій Леоненко.

Перш за все – характер

За словами Сергія Леоненка, хлопчик однозначно повинен займатися бойовими мистецтвами, хоча дівчата не є винятком, для них воно також гарно підійде. Обираючи спорт для дитини, в першу чергу потрібно звертати увагу на її характер, до чого вона більш за все схильна. Також не потрібно залишати поза увагою антропометрію (вимірювання тіла людини). Тобто, якщо дитина невеликого зросту і кремезна, то їй більш за все підійде борцівська техніка і тренування по боротьбі. Якщо ж, навпаки, висока, довгов’яза, то – єдиноборство. Тож насамперед потрібно звертати увагу на характер та фізичні дані дитини. Батькам буде нескладно це зробити, адже вони добре знають своїх дітей та їхні переваги.

Проте при виборі секції потрібно керуватися деякими критеріями. Насамперед звертати увагу на тренера, його зовнішній вигляд, чи він є професіоналом своєї справи. Адже його вихованці так чи інакше будуть себе з ним позиціонувати. «Досить часто буває таке, що тренер начебто і виглядає гарно, і розмовляє гарно, проте не є спеціалістом своєї справи, – зазначає Сергій Леоненко. – У нього мало спортсменів, чемпіонів – також. Тож потрібно дивитися, хто він є, який у нього статус, яку категорію має, по офіційних документах можна побачити, якого результату досягли його вихованці, скільки років він тренує та який має досвід. Усе це – дуже важливі критерії. Якби я віддавав свого сина на заняття, то однозначно б дивився на дані речі.

До того ж само собою, я думаю, що тренер повинен доводити свою позицію якістю свого життя. А саме, бути завжди у формі, вести правильний образ життя. Адже якщо він дітям буде говорити, щоб вони не курили і не вживали міцні напої, а сам куплятиме в кіоску пиво, і учні це побачать, то навряд чи він зможе достукатися до їхніх сердець. Маючи внутрішній дисбаланс і не дотримуючись даних правил, нічого не вийде».

З якого віку починати

Досить часто батьків хвилює питання, з якого ж віку найкраще віддавати дитину на заняття спортом. Як же саме вигадати найкращий момент, аби йому це вдалося легко. Проте не варто забувати, що багато чого залежить від самої дитини, адже кожен розвивається по-своєму: одні швидко, інші – повільно. І, звичайно, якщо не спробуєш – нічого не зрозумієш.

Наприклад, у секції Сергія Леоненка діти тренуються з 5-ти років. Саме з цього віку їм починають прищеплювати, як мінімум, дисципліну та старання. Дітлахам це пояснюють. Усе розпочинається з побудови, вони повинні з 5-ти років розуміти, як треба ставати за зростом, як вітатися з тренером…

«Я вважаю, що з п’яти років уже можна приступати до роботи, – говорить тренер. – Але, знову ж таки, потрібно дивитися індивідуально. Я не можу сказати, що беремо всіх саме з цього віку. Бувають такі, до яких я підходжу після тренування і кажу батькам, що потрібно трішки зачекати: рік чи півроку. Раджу, щоб вони прийшли десь за півроку. Адже дитина ще не зовсім сформована, не розуміє як себе вести, не слухається, не зовсім подорослішала».

Проте у цьому нічого поганого немає. Виявляється, що у дітей іноді вже за місяць усе змінюється. Її приводять за півроку, і це вже зовсім інша дитина. Вона сама біжить на тренування, має велике бажання займатися. А рівно у 5-ть років її змушували, і їй цього не хотілося. Тож усе досить індивідуально, треба дивитися на дитину, її характер та відповідність розвитку за віком.

Займатися ніколи не пізно

Напевно, ще одна велика помилка батьків: вони думають, що віддавати дитину на заняття спортом уже запізно. Адже починати потрібно було змалечку, а зараз неможливо набути відповідної форми. Проте це зовсім не так.

Наприклад, займатися єдиноборством ніколи не пізно. На заняття можуть прийти навіть дорослі, які ніколи раніше нічим не займалися, і це для них буде 100% корисно. Особливо для чоловіків. «Є така приказка: хто не приділяє уваги фізичному вихованню, з часом приділятиме увагу лікуванню», – говорить тренер.

У них навіть є доросла група чоловіків, які тренуються: офісні працівники, які приходять уже з животами. А коли починають займатися і рухатися, то відразу стрункішають і починають собі подобатися, тим самим стають більш упевненими. «Варто зауважити, що до 18-24 років тіло чоловіка формується, і від того, як ти його змінюватимеш у цей період, від навантажень, залежить яким воно залишиться до кінця життя (плюс-мінус). Якщо, звісно, тримати його в режимі підтримки. Тож даний вік є найбільш якісним для закладання фундаменту та зміни свого тіла, з яким доведеться жити все життя. Це говорить про те, що займатися потрібно у будь-якому віці.

Чоловіки однозначно повинні по відношенню до себе практикувати аскези. Тобто добровільно позбавляти себе якихось благ. Я вважаю, що тренування відноситься до аскези, адже ти змушуєш себе не лежати вдома біля телевізора, а піти позайматися. Побити мішки, мотивари, один одного трішки. От саме тоді відчуваєш, що живеш повноцінно».

Вироблення внутрішнього стержня

Доволі часто буває, що батьки вагаються, чи потрібно дівчат віддавати на заняття з єдиноборства: боксу, боротьби, карате, одним словом, на бойові мистецтва. Адже вважають, що дівчинка повинна бути ніжною і тендітною, а там може зазнати шкоди здоров’ю і взагалі це їй не піде на користь. Проте вони не враховують у даній справі головний аспект – дитина зможе за себе постояти.

За словами тренера спортивного клубу, батьки мають право боятися. Проте, якщо вони трішки детальніше вивчать дане питання, прийдуть і подивляться як проходить тренування, то зрозуміють, що насправді нічого страшного немає. Тим більше, граючи у дворовий футбол, діти іноді зазнають набагато більше травм. Адже б’ють один одного по ногах, калічать себе та інших. Відбувається все так, як і на тренуванні, тільки під наглядом тренера. Тож боятися немає чого.

«Я можу із упевненістю сказати, що свою доньку я віддав би обов’язково на заняття спортом, – говорить Сергій Леоненко. – Можливо, не лише на заняття тайським боксом чи кікбоксингом, а й на якусь гімнастику. Адже завдяки цьому ти не лише тримаєш себе у гарній фізичній формі, а й набуваєш необхідні фізичні навички. До того ж усі ці прийоми можуть знадобитися у житті, а завдяки ним формується характер.

У тих людей, які займаються єдиноборством, виробляється внутрішній стержень, який допомагає у житті. Особисто мені він допоміг. Адже я помітив, що поки не займався даним видом спорту, то був набагато м’якішим і десь навіть слабохарактерним. А коли почав тренуватися із гарним тренером, то у моєму житті все змінилося. З’явився цей стержень».

Ще одне питання, яке може хвилювати: чи потрібно готувати дитину до тренувань завчасно? Мається на увазі, займатися із нею вдома, бігати на стадіоні, віджиматися та підтягуватися, аби дитина хоча б мала уявлення про спорт. Адже у такому разі їй буде набагато простіше увійти в колію занять. Деякі батьки розгублюються і не знають що робити. Дитина ніколи спортом не займалася, тож без підготовки їй буде складно. Проте хвилюватися з цього приводу не варто, якщо навіть дитина раніше не займалася, то з часом звикне і буде тренуватися на рівні з тими, хто уже щось умів.

За словами тренера спортивного клубу, дитину краще готувати вдома завчасно, і він на своєму місці саме так би і робив. Адже дуже часто буває, що дітки приходять уже підготовлені фізично. Це може навіть передатися на генному рівні. Наприклад, мама або ж тато були спортсменами. І дивишся по дитині, а в неї вже м’язи є. Звичайно, у такому разі вони на тренуваннях просуваються краще і швидше, доходять до змагань. Буває, що дитина приходить уперше, їй говориш приймати упор лежачи (віджиматися), а вона просто лягає на підлогу і не знає що робити. Тож якщо є така можливість, то треба приділяти час фізичному вихованню дитини до 5-ти років, а потім віддавати на заняття.

Жалість до доброго не доведе

Іноді буває, що діти приходять один раз, а потім відмовляються від занять. Звичайно, тут більшу роль відіграє психологічний фактор: лінуються займатися, важко, хочеться погратися… До того ж не меншу роль відіграють самі батьки, точніше їх позиція у даному питанні. Якщо вони бачать, що дитини тяжко або ж вона ниє, бо не хоче займатися, починають її жаліти і залишати вдома, то нічого доброго з цього не вийде. Адже діти неабиякі маніпулятори і, побачивши слабинку, відразу починають цим користуватися.
За словами Сергія Леоненка, є такий відсоток дітей, які приходять і більше не хочуть займатися. Проте у цьому потрібно розбиратися, є якась причина чи просто лінь. Наприклад, хочуть посидіти десь у телефоні, подивитися мультик, пограти у гру. А тут тренер йому говорить, щоб віддав телефон матері, заходив і шикувався. Адже починається розминка, робота на «лапах», силова… Їм не хочеться навантажуватися.

«Особисто у мене, – зазначає тренер, – чим більше я треную, відсоток таких дітей із кожним днем лише зменшується. Грубо кажучи, з вересня ми набрали групу із 16 чоловік, тож із них лише одна дівчинка не займається. Усі інші наполегливо тренуються уже протягом 7 місяців. Хоча в інтернеті є цікава статистика, що із 10 людей, які прийшли на тренування, за рік залишається один. Проте я розповів про власний приклад».

Щодо того, чи варто жаліти дітей під час тренувань, Сергій Леоненко зазначив, що це неправильно. Звичайно, потрібно дивитися індивідуально, адже дитина і справді може бути перевантаженою. А якщо ж просто лініться і мама його не веде на тренування, то цього робити не можна. У такому разі однозначно потрібно йти на заняття. Адже, якщо він залишиться вдома, то що отримає взамін – гратиме на телефоні чи комп’ютері? Потрібно розвиватися, ставати сильнішим, витривалішим, набувати потрібних якостей. Тож ніяких поблажок бути не повинно, навпаки, треба тримати дитину в їжакових рукавицях.

«Особисто в мене багато таких прикладів, – зазначає Сергій Леоненко. – Наприклад, один хлопчик не хотів займатися. Притому коли потренується, то, навпаки, виходить у гарному настрої, а заходити не хоче. Його мама вмовляла, а він – «ні» і все. Маніпулював мамою, а вона йому піддавалася. А потім прийшов тато і сказав, щоб він йшов до залу, хлопчик відмовився. У підсумку тато відчинив двері, затяг його до залу і тримав ручку, щоб він не вийшов. У свою чергу, я йому говорю: «Що, друже, вишукуйся, ти ж вже прийшов, тож давай!» Він позаймався деякий час знехотя, а зараз я цю дитину не впізнаю. Тоді йому було 5, а зараз 7 років. Він виступає на змаганнях, кожного дня із задоволенням приходить на тренування, став надзвичайно мужнім. Я навіть, не міг собі уявити, що він так зміниться. Йому на змаганнях розбивають носа, у нього йде кров (у його 7 років), а він спокійно її витирає і його це не лякає. Тож я просто захопився його мужністю і змінами, здивований, що таке взагалі можливо. Я, звичайно, вірив, але не міг навіть очікувати, що це усе відбудеться на моїх очах. Тому я вважаю, що їх треба все-таки змушувати і не йти у них на поводу. Адже завтра вони можуть так само сказати, що не хочуть іти до школи чи робити уроки. Потрібно пам’ятати: поки вони маленькі – ми виховуємо їх, а не вони нас. Тож повинні робити те, що їм говорять батьки».

«Золота середина»

Для того, щоб мати гарний результат від тренувань, потрібно визначитися із тим, скільки разів на тиждень займатись. Так би мовити, віднайти «золоту середину». Тож ідеальний результат – три рази на тиждень. Звичайно, якщо спортсмени беруть участь у змаганнях, то приходять частіше, іноді навіть щодня. Проте коли дитина до цього ще не займалася, має нульову підготовку, то можна починати із 2-ох разів на тиждень. Позайматися таким чином два-три тижня і переходити до графіку по три рази на тиждень.

 

Секції зі спорту

У Кременчуці існує дуже багато різноманітних спортивних секцій для дітлахів. Починаючи з гімнастики і закінчуючи єдиноборствами. До того ж більшість із них – безкоштовні. Тож обираємо близьку за духом…

Безкоштовні:
Кременчуцька міська дитячо-юнацька кінно-спортивна школа «Фаворит»:
На заняття із кінного спорту приймають дітей із 10 років. До того ж дітлахи повинні бути досить сильно розвиненими. У кінці року здають відповідні іспити. Заняття проходять не менше 3-ох разів на тиждень. Також батькам потрібно мати довідку від лікаря про стан здоров’я дитини.
Адреса: вул. М. Грушевського, 2.
Телефон: 096 941 86 35.

Кременчуцька міська спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву з боксу:
Приймаються хлопчики і дівчатка
віком з 10 до 23 років.
Адреса: бульвар Пушкіна,2
Телефон: 3-62-00.

Кременчуцька міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа з дзюдо:
Приймаються хлопці і дівчата віком з 5-6 років. Заняття проходять два рази на тиждень по 1 год. Записатися до групи можна з початку вересня.
Адреса: вул. Київська, 85.
Телефон: 067-532-73-25

Кременчуцька міська комплексна дитячо-юнацька спортивна школа «Авангард»:
Види спорту:
легка атлетика – з 7 років;
греко-римська боротьба – хлопці з 8-9 років;
велосипедний спорт – із 9 років;
важка атлетика – із 12 років;
хокей із шайбою, більярдний спорт,
бадмінтон, карате, кікбоксинг.
Ареса: просп. Свободи, 106.
Телефон: 5-34-82.

Міський футбольний клуб «Кремінь»
Адреса: Чкалова, 6-а.

Кременчуцька міська комплексна дитячо-юнацька спортивна школа №1:
Види спорту: легка атлетика, веслування на байдарках і каное та на човнах «Дракон», плавання, гімнастика художня, теніс настільний, змішані єдиноборства, теквондо.
Адреса: пров. Павлівський,2
Телефон: 74-22-41.
Кременчуцька міська комплексна дитячо-юнацька спортивна школа №2:
Види спорту:
легка атлетика та плавання – з 9 років;
баскетбол – з 9 років;
волейбол – з 7 років;
теквондо – з з 7 років;
фрі-файт – з 10 років;
футбол – 7-8 років.
Адреса: вул. М. Залудяка, 5.
Телефон: 74-22-41, або 74-16-96.
Клуб юних моряків «Гардемарин» – юнаки та дівчата з 12-13 років.
Адреса: пров. Черниша, 22.
Тел.: 74 – 15 – 46).

Також у нашому місті діють наступні секції, заняття у яких буде платним:
Клуб спортивних єдиноборств «Легіон»:
Дзюдо, бокс – просп. Лесі Українки, 33а – територія спорткомплексу «Укртатнафта»). Тел.: 76 – 81 – 72.
Тайський бокс: школа №27
(проспект Свободи, 104, тел.: 097 809 64 96)
Басейни:
«Нептун» – вул. Першотравнева, 2-А.
Тел.: 3-31-43
«Дельфін» – просп. Лесі Українки, 33-А.
Тел.: 76 – 81 – 79

 

Все по темі: діти  спорт  спортивні секції 

Карта транспорту
Гранатова толока
Кременчуцька толока - 2018

НЕЙМОВІРНО красиве відео!!!Кременчуцька толока - 2018

Posted by Я Люблю Кременчук on Wednesday, May 9, 2018
Громадський бюджет
3 Липня, 2020 П’ятниця
11 Червня, 2020 Четвер
4 Червня, 2020 Четвер
29 Травня, 2020 П’ятниця
23 Квітня, 2020 Четвер
8 Квітня, 2020 Середа
7 Квітня, 2020 Вівторок
6 Квітня, 2020 Понеділок
більше новин