Уперед у минуле

Чисті міста, чудові рівні дороги без ям та вибоїн, неймовірні комунальні спортивні споруди, безкоштовна власна медицина, продукти харчування, зроблені за найвищими держстандартами, – натуральні, мирне небо над країною. Усе це можна побачити у сусідній Білорусі. І, звісно, така картина не може не вражати, не може не приваблювати звичайних людей. Та от чи все так чудово у Білорусі? І чим за таке життя заплатили її мешканці. Враженнями після подорожі до сусідньої держави розповість «Вісник».

Білорусь, Республіка Білорусь – держава у Східній Європі без виходу до моря, розташована на північ від України. Крім неї, межує з Польщею, Литвою, Латвією та Росією. До 1991 року входила до складу СРСР як Білоруська Радянська Соціалістична Республіка. Площа країни становить 207 600 км (84 місце у світі). Населення: 9,475 млн осіб (92 місце у світі). Столиця: місто Мінськ. З 10 липня 1994 року – Президент Олександр Лукашенко.

До 1991 року ми всі були однією великою за своїми розмірами державою СРСР. А потім кожна республіка пішла своїм шляхом. Для когось він став рівним, для когось – ні. Одні колишні республіки вже стали частиною Євросоюзу, інші – Митного союзу. Хтось узяв «напрямок» на схід і навіть відмовився від кирилиці. Для одних цей шлях був збудований на принципах демократичного суспільства, а для інших головним політичним строєм став справжній тоталітаризм та диктатура. Білорусь розташована між двох світів – Європою та Росією. І, потрапляючи сюди, здається, що ти у минулому.

Дороги

У Білорусі є два види доріг. Одні збудовано нещодавно: рівні, якісні і платні для всіх, хто не є мешканцем країни. Інші – безкоштовні, хоча також рівні чи відремонтовані. Головна різниця – в ширині смуги, обмеженні швидкості і відсутності заправок. За останні 10 років ми звикли зовсім до іншого. У нас на всіх трасах – величезна кількість заправок. І це не просто місця, де можна підлити палива.

Тут є все: туалет, кафе, кава і їжа. Тут навіть можна обрати страви за смаком на кшталт веганських чи ще щось із «викрутасом». Ми звикли подорожувати зовсім в інших умовах. Звикли, що дорожнє покриття буде хоч і з проблемами, однак зупинитись і отримати все, що тільки хочеш, можна у будь-який момент. Реальних обмежень у швидкості у нас практично немає. Знаки є, але на більшій частині дороги їхати зі швидкістю 110 км на годину можна, плюс усі пам’ятають про 20 додаткових км на годину. У Білорусі інакше. Тут практично кожні 200 метрів є новий знак обмеження швидкості: 70 км на годину – це чудово, адже у більшості випадків стоїть знак із позначкою 50 або 40! А про те, що швидкість можна «трішки перевищити», забудьте. Отже, ви перевищили на 5 одиниць. Можливо, якщо вам повезло, а у працівника дорожнього контролю гарний настрій, вас, як мешканця Білорусі, лише попередять. За більше перевищення не врятує нічого, а всі іноземці отримують штраф навіть і за 5 одиниць, тож про наші +20 забувайте одразу.

Заправок на трасі немає! Їх можна побачити винятково у маленьких містах та селищах, і виглядають вони так, як у СРСР – будка з колонкою. Жодних там тобі магазинів, кав, їжі чи навіть туалету. На платних трасах заправки є, і обмеження швидкості – 110 км на годину. Але є маленький нюанс. Перетинаючи кордон, необхідно одразу поставити у машину пристрій, який рахує, скільки кілометрів ви проїхали платною дорогою. Якщо ж ви поїдете по ній без такого пристрою, то ризикуєте отримати штраф – до 4000 білоруських рублів (2000 доларів)!

Спортивні споруди

Тут одразу слід попередити: особливо вразливі – не читайте, адже все, що стосується спорту і споруд цього напрямку, реально вражає. У маленькому районному центрі Івацевічі, де мешкає 20 000 людей, знаходиться одразу кілька споруд міжнародного зразка. Величезна льодова арена, для порівняння: наш міський «Айсберг» у три рази менший. Арена зроблена за міжнародними стандартами і може приймати міжнародні змагання як із фігурного катання, так і з хокею.

Поруч стоїть величезний басейн. У цій споруді кілька плавальних басейнів для дітей із різним рівнем підготовки, різної глибини і, звісно, із таким басейном, де можна проводити міжнародні змагання з плавання – 25 метрів, 50 метрів, і кожен на 10 доріжок.

Також у місті є футбольний стадіон із полем вартістю 1,5 мільйони євро і комплекс тенісних кортів. Функціонування та утримання всіх спортивних споруд фінансується із державного бюджету.

Заробіток

Нещодавно у Білорусі було проведено деномінацію грошей. Якщо раніше тут «ходили» мільйони та мільярди, то зараз це просто рублі та копійки – прибрали чотири нулі. Тепер за один долар тут дають 2 білоруські рублі.
Мінімальна заробітна плата – 300 білоруських рублів (150 доларів /3945 грн). Якщо людина працює і не отримує «мінімалки», то різницю – до 300 рублів – доплачує держава. Середня заробітна плата – приблизно 500 рублів (250 доларів/6575 грн.)

Дуже хороші зарплати мають чиновники. У 2018-му їх кількість скоротили вдвічі. І саме удвічі усім, хто залишився, підняли зарплати.

Лікарі у середньому мають зарплатню у 1500 рублів (750 доларів/19 725 грн), якщо їх спіймають на отриманні хабаря чи «презента», лікар одразу втратить роботу. Навіть брати цукерки тут заборонено.

Учителі також мають непоганий заробіток, з урахуванням годин та навантаження – до 900 рублів (450 доларів/10 620 грн).

Комуналка

За житло тут платять усі. Звісно, є певні пільгові категорії, однак слово субсидія тут просто не розуміють. Люди взагалі не розуміють, як держава може доплачувати за тебе.

За словами мешканців Целиханів та Бресту, комуналка тут чимала. За трикімнатну квартиру розміром близько 60 квадратів у опалювальний період платять 220 рублів (110 доларів/ 2893 грн.). Родина у 5 осіб (сплачують за трьох, 3-тя дитина – пільговик, за неї комунальні у Білорусі не платять, а старша навчається і прописана у гуртожитку) за чотирикімнатну квартиру у приблизно 100 метрів квадратних сплачують 270 рублів (135 доларів/ 3550,5 грн.)

До пільгових категорій відносять усіх героїв Білорусі, СРСР, будь-яких учасників війни 1941-1945 років, афганців, військовослужбовців на службі, інвалідів, багатодітні родини. Чорнобильців тут відносять до інвалідів. У залежності від категорії люди мають право на повну або часткову, від 20 до 50%, несплату за комунальні послуги.

Ціни

Багато років ми чули історії про те, що у Білорусі усе набагато якісніше та дешевше. Виявилось усе не зовсім так. Що стосується продуктів, то вони дійсно якісні, зроблені із натуральних складових, без жодних порошків та змішувачів. Одним словом – СМАКОТА. Щоправда, смакота ця «кусається». Один кілограм білоруських цукерок у коробці коштує 35 рублів! (17,5 доларів/ 460,25 грн).

1 долар = 2 білоруських рублі.

Мінімальна заробітна плата –
300 білоруських рублів (150 доларів/ 3945 грн).
Середня заробітна плата
близько 500 рублів (250 доларів/ 6575 грн.)
Комуналка 3-кімнатна квартира –
220 рублів (110 доларів/ 2893 грн).
1 літр дизельного пального –
1,6 рублів (0,8 долара/ 21,04 грн.
Субсидій немає.

Масло вершкове, 200 г 3,65 р./ 47,99 грн.
Хліб від 1-1,8 р./
від 13,15 до 23,67 грн.
Батон 1,1 р./14,46 грн.
Сало копчене 22,9 р./301,13 грн.
Балик домашній 28,99 р./381,21 грн.
Сардельки телячі 8,99 р./118,21 грн.
Сир королівський 11,99 р./157,66 грн.
Пармезан 16,5 р./216,98 грн
Ковбаса копчена та сирокопчена 13,45 – 20,39 р./
від 176,86 до 268, 13 грн.
Яйця курячі 1,60 – 1,80 р./
від 21,04 до 23,67 грн.
Молоко 1,06 – 1,35 р./
від 13,94 до 17,75 грн.
Олія 2,25 – 2,65 р./
від 29,58 до 34,85 грн
Буряк 0,79 р./10,39 грн.
Лук ріпчастий 1,19 р./15,64 грн.
Морква 0,99 р./13,01 грн.
Часник 7,99 р./105,07 грн.
Теляча лопатка 15 р. /197,25 грн.
Горбуша солена 18,00 р. /236,7 грн.

 

Реальність

Перетнувши кордон Білорусі, ми наче потрапили у Радянський Союз. Одразу зник зв’язок. Придбати звичайну телефону картку неможливо. Добу ми цього зробити просто не могли – не було де! Лише на другий день у магазині зв’язку ми придбали картку – лише за паспортом. Причому закордонний паспорт не підходить – у ньому немає по батькові. Усі, цілком усі данні, включаючи прописку і дату народження, було занесено в базу, після цього нам дали договір на придбання сім-картки. У договорі навіть вказано на скільки днів нам цю картку продали – на 3 дні. Коштувала вона 22 рублі/11 доларів/ 289,3 грн.

Коли у секретаря заступника голови Івацевської районної ради ми спитали, чи є у них в будівлі WI-FI – на нас подивились, як на хворих, і запевнили, що такого тут точно немає. Немає вільного інтернету взагалі ніде. У жодному парку або на зупинках. WI-FI можна мати лише вдома, і кожен роутер реєструється, і родина несе відповідальність за те, хто куди там «ходив».
Відсутність свободи ти відчуваєш скрізь. Люди не розуміють питання, коли їх запитуєш: це промислове підприємство приватне чи державне? Усе контролює держава. Питання виборів тут взагалі не стоїть: усі знають, що навіть не голосуючи на виборах, їх голоси буде зараховано. На вулиці всі вголос говорять про те, як же їм гарно жити в своїй країні. А вдома, де немає «чужих вух», розповідають про те, що люстра у новому Будинку Правосуддя коштувала 3 мільйони євро, а в цей час у дитячому садочку за рахунок батьків проводили заміну вікон.

Та найстрашнішим є те, що за весь час ми жодного разу не почули білоруської. Усі говорять лише російською. А коли у школярів питаєш: «Які предмети у вас викладають білоруською?» – відповідь проста: «Білоруською нам викладають білоруську мову та літературу». І це жахливо, коли люди не знають свою мову, поступово втрачаючи своє коріння. Коли люди втратили свободу.

Все по темі: Білорусь  подорожі 

Карта транспорту
Гранатова толока
Кременчуцька толока - 2018

НЕЙМОВІРНО красиве відео!!!Кременчуцька толока - 2018

Gepostet von Я Люблю Кременчук am Mittwoch, 9. Mai 2018
Громадський бюджет
19 Вересня, 2019 Четвер
18 Вересня, 2019 Середа
більше новин