«Мотоцикли у моєму житті з самого дитинства»: відомий мотомандрівник презентував у Кременчуці власну книгу

У неділю ввечері 18 серпня біля Міського палацу культури було досить людяно, а біля входу розмістилися мотоцикли. І це все було не просто так, адже до Кременчука завітав відомий мотомандрівник Валерій Кришня із презентацією власної книги «Проїду світ». Кременчужани та гості міста зібралися у малому залі, аби почути захопливу історію мандрівника, який здійснив одиночну навколосвітню подорож на мотоциклі. Більш того, тим самим втіливши заповітну мрію свого дитинства.

Презентація тривала більше ніж півтори години, а присутні із захопленням слухали розповідь чоловіка. За його словами книга мала вийти ще 8 років тому але краще пізно, ніж ніколи.

«Звук мотоцикла я відчув, коли ще навіть не народився»

Валерій Кришня розповів, що народився у селі Світлогірське, що за 65 км від Кременчука, його тато був заядлим мотоциклістом, їздив на мотоциклі до мами на побачення, потім на ньому ж віз її до пологового будинку. «Потім вже я з татом їздив по траву свиням, козам та вівцям, адже у нас було чимале господарство. Я ще ходив у садочок але вже знав, що перед ямою треба завжди давати на мотоциклі газу. Тож мотоцикли були у моєму житті із самого дитинства. Спочатку як і всі хлопці у селі я катався на велосипеді але потім переконав батьків, що мені потрібен мопед – «Карпати», – розповідає Валерій.

Його перша поїздка відбулася до вже покійної бабусі Люби, яка проживала у Кишинівці, їхати туди було 4,5 км але готуватися довелося весь день. У результаті все пройшло чудово, хлопець повернувся додому і зрозумів, що кататися на велосипеді по своєму селу класно але ж там він все виїздив, тож почав виїздити за межі свого села. Після чого батьки придбали для нього вже «Яву» і він почав кататися до Кременчука, куди і вступив до університету на спеціальність «банківська справа». «Саме тоді, – говорить Валерій Кришня, – я зрозумів, що їздити на мотоциклі не лише по сусіднім селам, а й на навчання по-справжньому круто. Це додавало мені пригодницького духу та авантюризму. Тож я почав отримувати задоволення від далеких поїздок. Але мені все одно хотілося їздити кудись далеко, і чим далі, тим краще. І я вирішив поїхати до Криму. Це був 2001 рік, мені було 18, і я «катнув» мабуть 200 тисяч кілометрів. А коли повернувся назад і поставив мотоцикл до гаражу, то він був увесь залитий маслом, яке перло з усіх щілин. Залишивши його стояти, сам пішов гуляти по селу із хлопцями. Вони мені сказали, що після такої поїздки, мені ще не скоро захочеться на нього сісти, проте все сталося зовсім навпаки. Повернувшись наступного ранку до гаражу, де стояв мій «Дніпро» у мене в голові немов «блискавка» промайнула історія мого дитинства – фільм «80 днів навколо світу». Після чого я зрозумів, що було б дуже круто проїхати на мотоциклі навколо світу».

У результаті Валерій став ще більше кататися але думки про навколосвітню поїздку його не покидали. Після закінчення університету він працював у Кременчуці в банку, а потім поїхав до Києва шукати кращої долі.

*Знакова подія

Саме у 2006 році у житті мотоцикліста трапилася ще одна знакова подія – у його руки потрапив диск із фільмом, який змінив все його життя. Після перегляду він зрозумів, як здійснити навколосвітню подорож. Продивившись фільм за один захід, Валерій Кришня пішов на кухню і написав собі листа: «Я Валерій Кришень, даю собі слово, здійснити свою мрію дитинства, проїхати навколо світу на мотоциклі і робитиму все, щоб моя мрія здійснилася. Сюди я кладу один долар на який я вип’ю пляшку пива після завершення своєї навколосвітньої мандрівки». Все це він склав, заламінував і віддав батькам у село, не говорячи, що там знаходиться.  Попросивши, щоб вони зберегли його до моменту, коли він їм знадобиться.

*Перевірка на міцність

У 2008 році у Валерія виникли думки, що все закінчитьсяі його мрії так і не судилося здійснитися, адже настала фінансова криза. Проте він пішов працювати журналістом в журналі «Байк»: писав статті та огляди про мотоцикли, тестував їх. Таким чином думки про мрію поверталися і він вирішив провести собі перевірку на міцність – з’їздити до Владивостоку. Таким чином зрозуміти чи це йому під силу і чи зможе він витримати стільки часу наодинці із самим собою. Тим паче, що їхати потрібно було 21,5 тис. км туди і назад. Але йому це вдалося, було чимало цікавих пригод і два місяці пройшли немов один день. До того ж не було жодного психічного зриву, не дивлячись на те, що знаходитися доводилося в диких умовах.

«Після цієї поїздки, – говорить Валерій Кришня, – я зрозумів, що подорожувати далеко самому не так вже й погано. Адже ти не від кого не залежиш. Ви лише вдвох: ти і мотоцикл. І я розпочав підготовку до навколосвітньої подорожі. Загалом проїхати навколо світу не складно, потрібно лише дотримуватися кілька умов. Наприклад, знати англійську мову, не бути мудаком, посміхатися людям і харчуватися, і звичайно, заправляти мотоцикл. Набагато складніше – це підготовка і набагато складніше прийняти рішення, що ти поїдеш. У цьому полягає найбільша проблема. Тож моя підготовка тривала майже цілий рік. Було багато різноманітних ситуацій, коли здавалося, що вже все, нічого не вийде…».

Однією з таки ситуацій було те, що мотоцикліст вже провів прес-конференцію на якій оголосив дату свого виїзду і тут раптово стався форс-мажор. Коштів, щоб їхати не знайшлося. Проте і це його не зламало, він трішки зачекав, розширив свій маршрут і йому вдалося отримати 30 тис. доларів США від Федерації мотоциклетного спорту України. Тож у подорож мандрівник вирушив 20 серпня 2010 року, а тривала вона 10 місяців.

*Несподівана трагедія

Поїздка мотомандрівника розпочалася із виїзду з «України до Росії. Звідти він поїхав до Казахстану, після якого була запланована зустріч на Алтаї  із його дівчиною. Там вони мали провести три дні. Але все сталося не атк як гадалося. Коли Валерій Кришня виїздив із Астани, його переднє колесо почало різко втрачати повітря (спускати), а втримати його досить складно, особливо коли мотоцикл повністю завантажений. Намагання його зупинити стали марними і мотоцикл прямо на нього. Це був перший раз, коли йому не вдалося самостійно з-під нього вибратися. Проте на щастя йому на зустріч їхали добрі люди, які і допомогли йому вибратися і доправили до лікарні. Але там на нього чекала сумна новина – перелом ноги. Лікарі наклали гіпс і довелося два тижні провести в Астані. Туди довелося прилетіти дівчині Валерія і вони пробули там разом. Через два тижні гіпс змінили на звичайний бинтовий і сказали, що з ним доведеться проходити ще два тижні. «Але ж вони мені не сказали лежати, – говорить Велерій Кришня, – а своїй дитячій мрії я зрадити не міг. Тож для мене знайшли моточеревики великого розміру, я їх одягнув, виявилося, що у них я можу навіть стояти, сів на мотоцикл і вирушив далі разом з гіпсом. Звичайно, заправляти машину і ставити намет доводилося стрибаючи на одній нозі. Але все пройшло добре, нога зрослася і гіпс зняли, тож потім я вже пересувався повністю нормально і полетів у Сполучені Штати».

Всі історії, які траплялися у подорожі із Валерієм Кришня важко і описати, всі вони навіть не помістилися до його книги, проте найважливіші з них у ній описані. Чого була варта лише Мексика, адже американці його залякали, що там його або вб’ють або ж пустять на органи. Але мексиканці виявилися надзвичайно привітною нацією і дуже добре його прийняли.

Загалом мандрівка тривала 307 днів. І які тільки труднощі не випадали на долю мандрівника, проте ніщо не стало йому на заваді здійснення дитячої мрії. А історія даного мрії та її втілення реальність можна прочитати у його книзі під назвою «Проїду світ», яка здебільшого розрахована на підлітків.

 

 

Все по темі: «Проїду світ»  Валерій Кришня  презентація книги 

Карта транспорту
Гранатова толока
Кременчуцька толока - 2018

НЕЙМОВІРНО красиве відео!!!Кременчуцька толока - 2018

Gepostet von Я Люблю Кременчук am Mittwoch, 9. Mai 2018
Громадський бюджет
17 Вересня, 2019 Вівторок
16 Вересня, 2019 Понеділок
більше новин